Основне призначення дитячого садка - комплексна проблема суспільства - соціальна адаптація дитини до умов життя в товаристві дітей та дорослих, виховання ціннісного ставлення до самого себе, людей, природи.
Адаптація до дитячого садочка – це складний процес пристосування або звикання дитини до нових умов життя, розібратися в якому допоможуть наші поради.
Ваш малюк зовсім скоро вперше піде в дитячий садок. Звичайно, ви дуже хвилюєтесь, як він відреагує на зміни в житті, чи сподобається дитині в садочку, чи швидко звикне? Ви уявляєте безліч проблем, намагаєтеся їх вирішити у власній уяві. З якими реальними питаннями можливо доведеться зустрітися вам і малюкові? Як зробити психологічно важкий як для дитини та її батьків так і педагогів процес адаптації більш м'яким, безтравматичним?
Дітям будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати дитячий садок. Все життя малюка кардинальним чином змінюється. У звичне життя в родині буквально вриваються зміни:
- чіткий режим дня,
- відсутність рідних і близьких,
- постійна присутність однолітків,
- необхідність слухатися і підкорятися вимогам незнайомих дорослих,
- різко зменшується кількість персональної уваги.
Дитині необхідно час, щоб адаптуватися до цих змін на всіх рівнях:
- фізіологічному - зміни в діяльності функціональних систем організму,
- психологічному - перебудова динамічного стереотипу відповідно до нових вимог оточення,
- соціальному - встановлення оптимальної взаємодії особистості та нової групи людей; засвоєння їх норм і традицій; оволодіння новими засобами і новими стереотипами поведінки; входження в нову структуру групи.
Головне для батьків - припинити надмірно хвилюватися. Все буде добре!!!
Не «проектуйте» свою тривогу на дитину, не обговорюйте при ній можливих ускладнень. Не варто заглиблюватися і в іншу крайність, малюючи малюкові ідилічні картини його життя в дитячому садочку. Найкраще зайняти позицію усвідомленої необхідності.
Як правильно підготувати дитину до вступу в дитячий садок?
1. Передусім слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.
2. Добре, якщо зацікавите сина чи доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди.
Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, ігрові майданчики; разом спостерігайте за грою дітей, розкажіть про їх життя в садочку. Наприклад: “Коли малюки підростають, вони всі приходять у дитячий садок. Тут багато красивих іграшок – дивись, як діти граються. Скоро і ти ходитимеш сюди”.
Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: “Не слухатимишся – віддам у ясла”. Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання ходити до садка: “Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”. Про вступ до садка треба говорити в сім’ї як про радісну, очікувану подію.
Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Вихователь, зокрема, лагідно запевняє малюка, що в яслах йому буде добре. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости й піти у ясла.
3. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона володіє елементарними навичками самостійності.
Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадніми і самотніми.
До виповнення маляті одного року допоможіть йому навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, яку підтримує дорослий, після одного року вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно обов’язково схвалюйте: “Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться.
На момент вступу до ясел треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім’ї нічого не забороняли.
4. Дуже важливо навчити маля гратися.
Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.
Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки, і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме).
5. Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.
Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей в яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: “Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере” тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: “Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись”.
Коли ж починати формувати в дитини комунікативні вміння? Відповідь однозначна: якомога раніше.
6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.
Це також полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного – двох слід або відповідаючи на запитання простим “так” чи “ні”, і вихователь зможе допомогти ії. Якщо ж малюка не навчили користуватись мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки.
7. Ще одна порада. Прагніть оформити маля в дошкільний заклад хоч за два-три тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в яслах. Не слід у перший день залишати дитину до вечора у групі, бо таке тривале перебування в незнайомому оточенні – велике навантаження для неї. Краще спочатку приводити малюка на прогулянку або ввечері, коли частина дітей уже пішла додому, і педагог зможе приділити більше уваги новому вихованцю.
Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка. Навпаки, висловте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.
Чинники, які ускладнюють адаптацію дитини
I. Антенатальні фактори (до пологів):
- Токсикоз 1 і 2 половини вагітності.
- Гостре інфекційне захворювання матері в період вагітності.
- Загострення хронічних захворювань матері в період вагітності.
- Прийом лікарських препаратів у період вагітності.
- Стресові ситуації у матері в період вагітності.
- Професійна шкідливість в роботі матері.
- Вживання матір'ю і батьком алкоголю, тютюнопаління.
II. Інтернатальние фактори (під час пологів):
- Ускладнення при пологах.
- Наявність асфіксії.
- Родова травма.
- Хірургічне втручання під час пологів.
- Несумісність резус-факторів матері і дитини.
III. Постнатальні фактори (після пологів):
- Недоношеність або ПЕРЕНОШЕНІСТЬ дитини.
- Велика маса тіла (понад 4 кг).
- Захворюваність дитини в перший місяць життя.
- Вживання матір'ю алкоголю, тютюнопаління під час годування груддю.
- Штучне вигодовування дитини.
- Часті захворювання дитини до 3-х років.
- Наявність хронічних захворювань.
- Затримка нервово-психічного розвитку.
- Незадовільні матеріально-побутові умови життя.
- Відсутність загартовування.
- Невідповідність домашнього режиму режиму ДНЗ.
- Позбавлення спілкування з однолітками.
- Конфліктні взаємини в сім'ї.
- Відсутність батька чи матері в сім'ї дитини.
- Перша або єдина дитина в сім'ї.
- Неправильне виховання дитини («кумир сім'ї», «кронпринц»,«Попелюшка», «Їжакові рукавиці», гіперопіка, гіпоопека та ін)
Фактори, що негативно впливають на адаптацію:
- Загострення хронічних хвороб, бо стрес завжди послаблює імунітет дитини.
- Часті захворювання, допоки не знизиться чутливість до мікросередовища групи (мікроінфекція).
- На рівні фізіології мозку при адаптації відзначається десинхронізуючий вплив підкірки на кору великих півкуль. Нормальні ритми на електроенцефалограмі змінюються практично прямою лінією, тільки злегка хвилястою. Сила стресу можна порівняти із перевантаженням космонавта. Це свідчить про те, що кора "відключається", надаючи можливість підкірці "вступити у свої повноваження".
- Відбувається активізація того відділу вегетативної нервової системи, який відповідає за реакцію і поведінку людини у стресових ситуаціях (симпатичної нервової системи). Внаслідок цього у дитини спостерігається реакція тривожного очікування, наростає нервове напруження, підвищується м'язовий тонус, виникає спазм периферійних судин, шкіри і слизових оболонок. Відбувається напруження пристосувальних сил організму. Далі включаються механізми саморегуляції, мобілізуються і виробляються абсолютно нові саморегуляторні механізми відповідно до зовнішніх умов, що змінилися.
У ході комплексного дослідження, проведеного вченими в різних країнах (1980 р.) виділено три фази адаптаційного процесу:
1) гостра фаза супроводжується різноманітними коливаннями в соматичному стані і психічному статусі, що призводить до зниження ваги, частих респіраторних захворювань, порушення сну, зниження апетиту, регресу в мовному розвитку (триває до одного місяця).
Розрізняють три ступені важкості проходження гострої фази адаптаційного періоду:
легка адаптація - нормалізація протягом 10-15 днів, дитина додає у вазі, адекватно поводиться в колективі, хворіє не частіше звичайного;
адаптація середньої важкості - нормалізація протягом місяця - дитина на короткий час втрачає у вазі, може наступити захворювання, є ознаки психічного стресу;
важка адаптація триває від 2 до 6 місяців, дитина часто хворіє, втрачає вже наявні навики, може наступити як фізичне, так і психічне виснаження організму.
Якщо легку адаптацію та певною мірою адаптацію середньої важкості, можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя, то важка адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як з боку батьків так і з боку педагогів та психолога.
2) підгостра фаза характеризується адекватною поведінкою дитини, тобто всі стресові ознаки зменшуються і реєструються лише по окремих параметрах на тлі сповільненого психічного темпу розвитку, в порівнянні з середніми віковими нормами (триває 3-5 місяців);
3) фаза компенсації характеризується прискоренням темпу розвитку, в результаті діти до кінця навчального року долають вказану вище затримку темпів розвитку.
Саме тому необхідна така організація життя дитини в дошкільній установі, яка приведе до найбільш адекватного, майже безболісного пристосування її до нових умов, дозволить формувати позитивне ставлення до дитячого садка, навички спілкування, перш за все з однолітками.
Анкета для батьків
Психологічна служба призначена сприяти забезпеченню умов для всебічного розвитку кожної дитини. Для того, щоб надати необхідну допомогу кожній дитині, виявити особливості її характеру і підібрати відповідний педагогічний підхід, ми просимо Вас відповісти на наведенні нижче запитання.
1. Анкетні дані дитини____________________________________
2. Основні відомості про сім’ю______________________________
3. Стан здоров’я на даний момент і перенесені захворювання (хронічні захворювання, органічні порушення тощо)_____________________
4. Особливості фізичного розвитку_________________________
5. Чи були ситуації емоційного потрясіння? В якому віці? (розлука з мамою, хвороба близьких та ін.)___________________________
6. Чи страждає дитина від страхів? Яких саме? (темряви, самотності, замкнутого простору та ін.)________________________________
7. Як спить дитина? (засинає швидко, спить міцно і довго, чутливо, тривожно, прокидається важко, легко)_________________________
8. Як спілкується з оточуючими (прагне до спілкування, до самотності, з ким переважно спілкується, інші особливості)___________________
9. Які методи виховних впливів найчастіше використовуєте? (покарання, погрози, заохочення, вказівки, переконання, приклад, ін.)____________
10.Які умови створені для рухової активності дитини?_____________
11. Як стримуєте надмірну активність дитини або навпаки стимулюєте до активних дій при повільності?________________________________
12. Яка реакція дорослих членів сім’ї на капризування, впертість, неслухняність дитини?____________________________________
13. Чи виникає неузгодженість між батьками з приводу виховання дитини?_______________________________________________
14. Що Ви робите разом з дитиною? Як часто?_________________
15. Якими іграшками любить гратися Ваша дитина?________________
16. Які труднощі в поведінці, розвитку дитини турбують Вас?________
17. Ваші очікування від відвідування дошкільного закладу.___________
Дякуємо за співпрацю!
