КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИ ШКІЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ
1.МОРФОЛОГІЧНА ЗРІЛІСТЬ – розвиток функціональних систем
* фізіологічна готовність - стан здоров»я дитини,
* фізичний розвиток – сформованість моторики, мозкових структур,
* біологічна зрілість – кількість постійних зубів, ступінь окостеніння руки.
2. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ
* інтелектуальна зрілість – світогляд, процеси - мислення, сприймання, пам»ять, увага, мовлення, уява,
* емоційно-вольова – рівень довільності, тривожності – емоційна стійкість,
* мотиваційна – усвідомлена потреба у здобутті знань, бажання ходити до школи.
3. СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
* соціальна зрілість – бажання прийняти нову соціальну роль – позиція школяра,
* комунікативні навички – спілкування, рівноправні стосунки, спільна діяльність, уникнути небажаного спілкування, знати де поступитися, як захиститися.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ПЕРШОКЛАСНИКА
Кожен учитель мріє мати ідеального учня, з яким легко було б працювати. Які ж характеристики включає психологічний портрет ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, то матимемо такий портрет першокласника.
- Педагогічна готовність:
¨ навички читання;
¨ навички лічби;
¨ навички письма;
¨ навички малювання;
¨ звукова культура мовлення ( чисте мовлення);
¨ уміння розгорнуто відповідати на запитання;
¨ великий словниковий запас;
¨ загальна обізнаність.
- Інтелектуальна готовність:
- диференційованість сприймання як основа мислення;
- планомірність сприймання ( спостережливість);
- розвинена уява;
- уміння орієнтуватись у просторі й часі;
- розвинене наочно-образне мислення ( вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього природного середовища, вміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);
- розвинена дрібна моторика ( володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);
- чудова пам'ять;
- розвинена регулювальна функція мови ( вміння виконувати словесні інструкції);
- інтелектуальна активність ( уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності);
- передумови абстрактно-логічного мислення ( здатність розуміти символи і, формулюючи запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).
- Мотиваційна готовність:
× вираженість пізнавальних інтересів;
× намагання засвоїти роль школяра ( бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які висувають школа і учитель.
- Емоційно-вольова готовність:
v уміння керувати своєю поведінкою;
v збереження працездатності протягом одного уроку і навчального дня;
v емоційна стійкість ( регуляція емоцій);
v довільна регуляція уваги ( її концентрація, стійкість, перемикання);
v вміння стримувати свої імпульси ( наприклад, не перебивати інших під час розмови);
v вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.
- Комунікативна готовність:
- бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;
- уміння встановлювати контакти з учителем;
- збереження відчуття дистанції;
- здатність до особистісного контакту з дорослим ( на противагу ситуативному);
- вміння встановлювати контакт з однолітками;
- вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;
- вміння виконувати роботу разом;
- вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.
Статус учня – це дуже відповідальна роль, яку освоює шестирічна дитина. Цей шлях потребує від неї певного часу для адаптації.
Адаптація дошкільника до школи може тривати від 4 до 7 тижнів, а може й цілий рік.
Анкетування вчителів початкових класів допомогло виявити чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації дошкільників до школи.
Ми розташували їх у порядку від найбільш значущого до найменш значущого, проставивши у відсотках кількість відповідей. Це допоможе усвідомити деякі причини труднощів адаптації учнів. А усвідомлюючи їх, вчителі, психологи та батьки зможуть зняти зайве напруження у дітей, що може стати вирішальним моментом пом’якшення ситуації в їх адаптаційному періоді.
Для запобігання шкільній дезадаптації
1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Формуйте адекватну самооцінку.
3. Частіше хваліть, а не докоряйте.
4. Не перевантажуйте дитину надмірним заняттями.
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі.
7. Дозвольте дитині бути собою, сприймайте її такою, яка вона є.
Пам`ятка для батьків першокласника
- З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоби збирання до школи не перетворилося у щоденні хвилювання. Уранці будіть малюка спокійно, лагідно з усмішкою на обличчі.
- Не підганяйте. Розраховувати час – ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не розв’язали – провини дитини немає.
- Обов’язково привчіть малюка зранку снідати. Це важливо, щоб запобігти хворобам шлунка.
- Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти; там вона перебуває тривалий час, витрачає багато сили і енергії.
- Привчіть збирати портфель напередодні увечері. Перевірте, чи не забуто чогось важливого. Запитайте дитину, чи не передавав учитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час вона привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов’язків і стане більше зібраною.
- Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без застережень на кшталт «Дивись, поводься гарно», «Щоб були гарні результати» тощо. У дитини попереду – важка праця.
- Зустрічаючи малюка зі школи дайте дитині можливість розслабитися (згадайте, як особисто вам буває важко після напруженого дня). Коли вона збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте свого школяра.
- Обідній час – зручний момент для невимушеної розмови. Школяр може розповісти про свій робочий день і в такий спосіб звільнитися від психологічного напруження. Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться. Потім вона сама все розкаже.
- Зауваження вчителя вислуховуйте особисто, уникаючи присутності дитини. Не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із малюком спокійно.
- Не варто навантажувати першокласника позашкільною діяльністю від самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звісно, корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що в дитини вистачить на це сил і часу. Початок навчального року – період стресу, і перевантаження можуть тільки зашкодити.
- Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) час для спілкування з дитиною. Для вас особливо мають бути важливими справи вашого першокласника, його радощі й невдачі.
- Важливо, щоб у сім’ї панувала єдина тактика спілкування дорослих із дитиною. Усі непорозуміння щодо виховання вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не завадить почитати літературу для батьків. Там ви знайдете чимало корисного.
- Завжди будьте уважними до стану здоров’я вашого малюка. Головний біль, погане самопочуття – найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
- Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко минає, його місце заступає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддавайтеся спокусі зробити маленьке послаблення. Часті нарікання на малюка чи порівняння з іншими можуть розвинути в нього комплекс неповноцінності. Навпаки, навіть коли в дитини щось не виходить, треба похвалити її, дати малюкові невеличкий перепочинок і знову повернутися до виконання завдань.
- У жодному разі на ваші взаємини із сином чи донькою не повинна впливати успішність; гарні довірчі стосунки й усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможіть їй налаштуватися на успіх від самого початку нового навчального року. (За матеріалами сайту ШРУО)
Олександр Кочерга, канд. психол.наук, доцент, заст. директора
Інституту післядипломної педагогічноїосвіти Київського університету
імені Б.Д. Грінченка, e-mail:[email protected]
Індикатори успішної адаптації першокласника
Початок шкільного життя досить відповідальний період в житті кожної дитини. Тому на період першого класу позначений важливими зміни в її житті. Від того як вона впорається з цими змінами і адаптується до нових умов буде залежати її подальше успішне шкільне життя.
Більшість батьків першокласників бажають щоб їх діти з вступом до школи стали успішними та творчими людьми. Але одного бажання замало, важливо бути обізнаними з певними закономірностями успішної адаптації до школи. На що варто звернути увагу батькам першокласників про що вони мають знати в першу чергу ми маємо поговорити в цих роздумах. Наші судження не є догматами, а скоріш за все є керівництвом до обдуманих, зважених рішень та дій батьків.
Тому обираючи індикатори (доступна спостереженню і виміру характеристика об’єкту, що вивчається яка дозволяє скласти судження про інші його характеристики) успішної адаптації ми намагались окреслити найважливіші. Саме від їх розвитку у дитини буде позитивно чи негативно складатись досвід про його перший рік навчання.
На наш погляд шановних батьків важливо попередити про особливості індикаторів успіху та озброїти корисною інформацією про необхідну «стартову підготовку» (але ми не ведемо мову про предметні знання ) дітей. Отже, йдеться не про готовність дитини до навчання взагалі, а лише до навчання в певних, чітко окреслених нормативними документами (системою методологічних і психолого-педагогічних принципів, покладених в основу цих документів) умовах. Будь-яка зміна форм організації навчання в школі автоматично позначається (позитивно або негативно) на готовності окремих груп дітей до навчання.
Отже ми радимо шановним батькам ознайомитись з представленим матеріалом взяти його до уваги і врахувати при висуванні відповідних вимог до себе і власної дитини (я вже не кажу про однокласників та вчителів). Дуже важливо перед тим як висувати будь-кому ті чи інші вимоги спокійно розібратись в ситуації. Якщо виникають сумніви не вагайтесь і звертайтесь за консультацією до шкільних психологів та соціальних педагогів. Будь які складні питання які виникають у вас можна розв’язати за умови бажання порозумітись а не звинувачувати когось. Ми впевнені що конструктивний підхід з вашого боку та педагогів допоможе кращій адаптації наших першокласників
ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ
От і настав час, коли нам, батькам, слід замислитися над шкільним майбутнім нашої дитини. Відшумів випускний бал у садочку, а може останнє безтурботне літо вдома, на дачі, з бабусею та дідусем або нянею. Усе частіше ми починаємо прислухатися до розмов своїх колег про школу. А думки чуємо різноманітні, наше занепокоєння «підігрівають» засоби масової інформації, з яких дізнаємося про невтішні шкільні проблеми та нескінченні реформи освіти. Зрозуміло, що період змін у школі, до якої ми звикли, правомірно викликає у батьків страх і невпевненість у тому, що відбувається. Тому спробуймо розібратися, чи все, що відбувається у школі, є страшним для наших дітей і нас?
Традиційно до школи діти йшли у сім років, але зараз вони можуть починати навчання і в шість, і так само у сім, закон цього не забороняє. Пізніше навчання може початися тоді, коли ваша дитина фізично і психічно не готова до нього. Йдеться про те, що організм дитини та її психіка ще не дозріли у своєму розвитку. Зрозуміло, що до школи варто йти, коли на момент вступу до школи дитина вже досягла фізичного віку, тобто шести років. Але часто батьки поспішають зі вступом до школи на кілька місяців або навіть на півроку раніше. Чи добре це? Відповідь така: «Якщо фізичний вік дитини дозволяє їй перебувати у школі». Показником фізичної готовності можуть виступати антропометричні показники розвитку організму дитини (зріст, вага, кількість постійних зубів). Ось який це має вигляд
Хлопчики Дівчатка
Вік кількість довжина маса кількість довжина маса тіла (см)
постійних тіла (см) тіла постійних тіла (см)
зубів (см) зубів
6р 1—6 111—121 19,7—24,1 1—6 111—120 19,0—23,6
7р 5—10 117,3—127,3 20,4—28,8 6—11 115,9—126,9 20,3—28,0
Шановні батьки, якщо у вашої дитини на момент вступу до школи більшість антропометричних показників є замалими, слід замислитися і порадитися з лікарем або шкільним психологом, чи варто вступати до школи в цей період (зрозуміло, що найперше це стосується шестирічного віку). У кожного, хто уважно розгляне цю таблицю, може виникнути запитання: «А який із показників є вирішальним у виборі фізичної готовності дитини?» Батькам варто звернути увагу на кількість постійних зубів (зрозуміло, що до уваги ми не беремо молочні, які є у дитини тимчасовими). Цей показник іноді ще називають зубним віком. Саме наявність постійних зубів у дитини може свідчити про її фізичну зрілість. Зрозуміло, що, говорячи про один із показників, ми не хочемо принизити важливість інших. Просто зубна зрілість є вирішальною на тлі інших позитивних показників (ваги, зросту) при визначенні фізичної зрілості дитини.
Зрозуміло, що найкраще, коли всі антропометричні показники в нормі. Але якщо немає бодай одного постійного зуба на тлі інших позитивних показників, дитині варто зачекати зі вступом до першого класу. Це потрібно зробити тому, що фізичні та психічні навантаження можуть суттєво погіршити стан здоров'я дитини і суттєво зруйнувати її бажання вчитися у школі. Даючи цю пораду, ми усвідомлюємо, що діти всі різні, але, на наш погляд, не можна ризикувати, бо за цим — здоров'я, яке, як відомо, досить легко порушити і доволі складно відновити. Тому, шановні батьки, порадьтеся з педіатром, психологом і не приймайте поспішних невиважених рішень. Здоров'я вашої дитини — у ваших руках!
Візьміть до уваги!
- На 1000 дітей в Україні припадає 1460 захворювань.
- За останні роки у дітей дошкільного віку зафіксовано збільшення захворювань органів травлення, серцево-судинних захворювань та зниження гостроти зору (а з початком навчання, якщо дитина ослаблена або фізично незріла, ці показники можуть суттєво погіршитися).
- 60 % дітей, які ідуть до школи, мають порушення мовленнєвого розвитку (вислуховуйте дитину, не перебивайте її, давайте їй можливість висловлюватися, коректно, без образ виправляйте).
МОРАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ
Крім фізичної зрілості, для успішного навчання у школі важливо, щоб у дитини була і психічна зрілість. Фізична і психічна зрілість становлять разом те, що називають шкільною зрілістю (для шестирічних дітей) або психологічною готовністю (для семирічних дітей). Психічна зрілість складається з таких компонентів: мотиваційного, інтелектуального, вольового, морального. Розглянемо характеристику кожного з компонентів, щоб допомогти розібратися з основними пріоритетами у вихованні дітей та підготовці їх до шкільного навчання.
Моральна готовність до дошкільної освіти виступає як стрижень, що закладає підмурки особистості, тобто є її фундаментом. В умовах повсякденної поведінки і спілкування з дорослими, а також у практиці рольової гри в дитини формуються узагальнені знання багатьох соціальних норм. Але цих знань ще до кінця дитина не усвідомлює і безпосередньо пов'язує зі своїми позитивними і негативними емоційними переживаннями. Перші етичні інстанції становлять поки що відносно прості системні утворення, які є зародком моральних почуттів, на основі яких надалі сформуються у достатньо зрілі моральні почуття й переконання. Моральні інстанції породжують у шестирічок і моральні мотиви поведінки, які можуть бути за своїм впливом сильнішими, ніж більшість безпосередніх, зокрема і безпосередні потреби (дитина може навіть відмовитися від улюбленої справи задля виконання своїх обіцянок або у грі виконувати роль, взяту на себе навіть тоді, коли обставини вказують на те, що гру припинено).
Уміння спілкуватися з дорослими та однолітками є основою для хорошої адаптації дитини у школі. Шановні батьки, систематично спостерігаючи за поведінкою дітей під час ігор і занять, ви можете побачити, хто з них уміє спокійно і по-діловому звертатися до дорослого із запитанням, узгоджувати власні бажання з інтересами товаришів; хто полюбляє найпривабливіші ролі й добивається їх у результаті умовлянь, примусу або конфліктів; хто задовольняється будь-якою роллю, не вміючи виявити себе і свої інтереси, а хто взагалі не бере участі в суспільній діяльності з дітьми, несміливий або пасивний у спілкуванні з однолітками і дорослим.
Сучасні стандарти життя не завжди спонукають батьків до того, щоб дитина відвідувала дошкільний заклад, тому підготовка дитини до школи відбувається у родині. Це не завжди має хороші наслідки для її шкільної адаптації. Тому важливо, щоб перед школою дитина хоча б два роки відвідувала садок, де є те соціальне середовище однолітків і дітей старшого віку, що допоможе дитині навчитися на практиці встановлювати стосунки, обмежувати свої бажання, співвідносити свої інтереси з інтересами та бажаннями інших дітей, а отже, розумітися на тому, що не завжди своє безперечне «хочу» є важливим для інших; це приборкуватиме власний егоїзм. Зрозуміло, що дитина має відчувати свою цінність і самодостатність як активного учасника у спілкуванні з однолітками і дорослими.
Важливим у формуванні моральної готовності дитини виступає приклад спілкування батьків з їхніми батьками (бабусею, дідусем) і родичами, зі своїми друзями, іншими дорослими й дітьми. Дошкільний вік — це період наслідування поведінки дорослих. Отже, вчинки наших дітей — це більше ніж 80 % наших із вами вчинків, шановні батьки. 1 тому, думаючи, у кого вдалася наша дитина, прискіпливіше погляньмо на себе, а вже потім говоритимемо про «невдалі гени».
Візьміть до уваги!
- Соціальні норми поведінки у дитини мають досить тривалий шлях закріплення, але найміцніше їх засвоєння відбувається в період дошкільного дитинства.
- Дитину потрібно готувати до того, що не завжди всі ролі в житті можуть бути цікавими чи даватися винятково за нашім бажанням, інколи потрібно виконувати і те, що необхідне для інших, і те, що не входить у коло наших інтересів. Наш приклад спілкування переймають і наслідують діти, вивчаючи його особливості, фіксуючи межі і правила стосунків з іншими, запам'ятовуючи норми, тембр і висоту голосу.
- Навчитися спілкуватись дитина може, тільки взаємодіючи з нами — батьками, однолітками, дорослими.
ВОЛЬОВА ГОТОВНІСТЬ
Вольова готовність дитини до шкільного навчання є доволі важливою складовою її успішної адаптації та хорошого почування у класі. Уже в дошкільному віці дитина опиняється перед потребою подолання певних труднощів і підкорення своїх дій поставленій меті. Це приводить до того, що вона починає свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, пізнавальними процесами і поведінкою загалом. А тому вважають, що уже в дошкільному віці виникає воля. Звичайно, вольові дії дошкільнят мають свою специфіку: вони співіснують з діями непередбачуваними, імпульсивними, які виникають під впливом ситуативних почуттів і бажань. Психологи вольову поведінку вважають соціальною, а джерело розвитку дитячої волі вбачають у взаємодії дитини з навколишнім світом. Провідну роль у соціальній обумовленості волі відводять її мовленнєвому спілкуванню з дорослими. У генетичному плані психологи розглядають волю як стадію оволодіння особистісними процесами поведінки. Спочатку дорослі з допомогою слова регулюють поведінку дитини, потім, засвоюючи практичний зміст вимог дорослих, вона поступово починає через власне мовлення регулювати свою поведінку, роблячи тим самим суттєвий крок уперед на шляху до вольового розвитку. Після оволодіння мовленням слово стає для дошкільників не лише засобом спілкування, а й засобом організації поведінки. Тому, шановні дорослі, розмірковуймо над словами, виважуймо їх і не даваймо дітям непосильних завдань, щоб менше їм докоряти і відбивати бажання щось самостійно робити. Отже, появу волі підготовлює попередній розвиток довільної (це коли докладають вольове зусилля) поведінки дошкільника. Мимовільна (немає вольового зусилля) поведінка дошкільника — це імпульсивні, спонтанні дії дитини. Одним із центральних є питання про мотиваційну обумовленість тих конкретних вольових дій і вчинків, на які людина здатна в різні періоди свого життя. Важливими є інтелектуальні й моральні основи вольової регуляції дошкільника.
Протягом дошкільного дитинства ускладнюється характер вольової сфери особистості і змінюється її питома вага в загальній структурі поведінки, що проявляється у зростаючому прагненні до подолання перешкод, труднощів. Розвиток волі в цьому віці пов'язаний зі змінами мотивів поведінки, підпорядкованої їм. Поява певного вольового напряму і висування на перший план групи мотивів, які стають для дитини найважливішими, ведуть до того, що, керуючись у своїй поведінці цими мотивами, дитина свідомо досягає поставленої мети, не піддаючись впливу, що відволікає. Вона поступово оволодіває умінням підпорядковувати свої дії мотивам, які віддалені від мети дій, зокрема мотивам суспільного характеру. У неї з'являється рівень цілеспрямованості, типовий для шестирічного дошкільника. Водночас, хоча у шестирічок і з'являються вольові дії, та сфера їх застосування і їхнє місце в поведінці дитини вкрай обмежені.
Основні показники вольової готовності дитини батькам можна побачити у певній сформованості довільних психічних процесів (сприймання, пам'яті, уваги). Дитина певний час уважно розглядає той чи інший предмет, запам'ятовує уривки, які потрібно вивчити, у розповідях чи малюнках відтворює те, що бачила або чула. Нескладні завдання, запропоновані дорослими, дитина може самостійно виконати, спираючись на власні сили. Уміє самостійно себе обслуговувати (одягається, зав'язує шнурки, прибирає після себе, вмивається, чистить зуби, може випрати свої шкарпетки і трусики, дотримується особистої гігієни), має відповідний темп у своїй роботі. Дитина, яка виконує завдання повільно, але правильно, потребує допомоги стосовно організації темпу її роботи, а того, хто при цьому робить помилки, насамперед треба навчити розуміти завдання і вже потім — підвищувати темп. Тим, хто працює швидко і припускається багатьох помилок, теж треба зрозуміти задане — у цьому разі уповільнення темпу їхньої діяльності може виступити важливим засобом зосередження уваги на завданні, формуванні самоконтролю за процесом і результатом його виконання. Володіє доступними правилами поведінки. Уміє правильно реагувати на оцінку дорослими виконаного завдання (якщо щось не так в оцінці, не кидається речами, не падає на підлогу, не тікає...). Водночас дитина вміє оцінювати свою роботу.
Візьміть до уваги!
- Вольова готовність є досить важливим компонентом у психологічній готовності дитини, але біда в тому, що її формування та розвиток пов'язані з нашими зусиллями чи бездіяльністю у вихованні дитини.
- Психофізіологічні особливості шестирічок не дають змоги в повному обсязі сформувати вольову готовність, як у дітей семи років, тому враховуйте це у своїх діях, не виставляючи непосильних завдань.
- Тільки завдяки спостереженням за дитиною ви зможете зрозуміти, чи сформована у неї вольова готовність.
- На формування вольової готовності дошкільника впливає його темперамент; зважайте на це, пропонуючи йому ті чи інші завдання.
МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ
Щоб дитина успішно навчалася, вона насамперед має прагнути до нового шкільного життя, до серйозних занять, відповідальних доручень. На появу таких бажань впливає ставлення дорослих до навчання як до важливої змістовної діяльності, більш значущої, ніж гра дошкільників. Прагнення дитини посісти нове соціальне становище веде до створення її внутрішньої позиції — мотивації. Мотиваційна готовність дитини є своєрідним генератором позитивних вражень про школу. Це той двигун, який допомагає дитині комфортно почуватися у школі й позитивно ставитися до навчання як цікавого процесу. Аналізуючи дані спеціальних досліджень, можна говорити, що хоча дітей цікавлять зовнішні атрибути шкільного життя — ранці, оцінки, дзвінки, шкільна форма тощо, але це не є визначальним в їхньому прагненні ходити до школи. їх захоплює власне навчання як серйозна змістовна діяльність, яка приводить до певного результату, важливого для самої дитини і для дорослих.
Спосіб життя школяра як людини, яка займається суспільно важливою і суспільно оцінюваною справою, дитина усвідомлює як адекватний для неї шлях до дорослості — він відповідає сформованому у грі мотиву стати дорослим і реально здійснювати його функції. Дослідження психологічного змісту і структури внутрішньої позиції школяра свідчать, що внутрішня позиція школяра, яка з'являється на кінець дошкільного віку, є системою потреб, пов'язаних з учінням як із новою, серйозною, справжньою, суспільно значущою діяльністю, що втілює в собі новий, серйозний, суспільно значущий, а отже, дорослий спосіб життя.
У шестирічної дитини така мотивація до школи ще не сформована і потребує ретельної роботи з боку батьків. Дуже важливо, щоб діти отримували позитивну інформацію про школу саме від вас, шановні батьки, а не різні страшилки або погрози (от підеш до школи, тоді...). Своєрідність мотиваційної готовності дитини можна встановити за допомогою бесіди, під час якої будуть з'ясовані бажання дитини стати школярем та її уявлення про школу. Відповіді дітей можна поділити на чотири групи:
1. Прагнення бути школярем, бажання вчитися ґрунтуються на відповідному уявленні про школу: «Усі мають вчитися, щоб потім, коли виростеш, добре працювати»; «Хто добре вчиться у школі, той зможе стати Президентом...»; «Щоб добре вчитися, треба бути старанним...». У цій групі відповідей серед шестирічок будуть одиниці, тому що їхньою основною потребою ще є гра, а не навчання.
2. Прагнення стати школярем ґрунтується на поверховому уявленні: «У школі цікаво, там багато дітей, учитель ставить їм оцінки»; «У школі краще, ніж у дитячому садку: не треба спати вдень, після уроків можна бігати по подвір'ю скільки завгодно»; «Мені у школі подобаються перерви, коли можна виходити в коридор або на вулицю». Тут відповідей буде більше.
3. Дитина начебто й правильно уявляє ті вимоги, які висуває школа, але водночас відчуває побоювання, навіть страх: «Я боюся, що не почую того, що говоритиме вчителька»; «Мабуть, я не зможу зробити того, що скаже вчителька»; «У школі важко, я не знаю, чи хочу йти туди, — чомусь боюся». Ця група теж матиме достатню кількість відповідей.
4. Дитина не бажає йти до школи: «У садочку краще, тут немає уроків і домашніх завдань», «У школі погано, бо там не грають і забороняють носити іграшки». На жаль, останнім часом у цій групі збільшується кількість відповідей.
У відповідях дітей батьків має насторожити 3-тя і 4-та групи відповідей. Отже, потрібно краще ознайомити дитину зі школою і поставитися до цього серйозно. Позитивна спрямованість дитини (у 1 -й і 2-й групах відповідей) на школу як на власне навчальний заклад — найважливіша передумова благополучного входження її у шкільно-навчальну дійсність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог і повноцінного включення у навчальний процес.
Візьміть до уваги!
- Мотиваційну готовність дитини слід формувати через усвідомлення того позитивного, що очікує дитину у школі, а не на погрозах і залякуваннях.
- Вагомим внеском у підвищенні мотиваційної готовності дитини може стати приклад батьків (показати свої зошити, шкільні нагороди, відзнаки, розповісти про позитивний досвід шкільного навчання) та близьких людей (дідуся, бабусі, тьоті, дяді, племінників...).
- Особливу увагу батькам слід звертати на дітей, якщо їхні відповіді потрапляють до 3-ї і 4-ї групи, а отже, треба допомогти дитині повірити в себе (знайти її сильні сторони та індивідуальні особливості).
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ
Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів — умінням узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти суттєві ознаки, робити висновки. У дитини повинен бути певний обсяг уявлень, зокрема образних і просторових, відповідний мовленнєвий розвиток, пізнавальна активність. Усе це потребує, шановні батьки, вашого усвідомлення і розуміння, на що в інтелектуальному розвитку дитини слід звернути увагу, щоб не залишити непоміченим.
1.Інтелектуальна готовність виявляється у загальному рівні розумового розвитку дитини, а також у рівні оволодіння вміннями й навичками, які допоможуть їй вивчати ті чи ті предмети. Важливим показником розумового розвитку дитини є системність уявлень, знань про довкілля, життя природи, деякі соціальні явища. Читайте дитині книжки про природу: неживу і живу, відвідайте місцевий музей природи, сходіть до зоопарку, лісу чи парку. Можна дозовано (обмежено в часі) переглянути відеофільми про природу (тварин, природні явища). Але це має бути система роботи з дитиною, а не випадкові дії. Обов'язково розглядайте і обговорюйте з дитиною ілюстрації в книжках і дитячих енциклопедіях, але знову має бути система, щоб не створювати в голові дитини «кашу» різноманітних фактів. Розкажіть дитині про місце, країну, де вона народилася, важливі історичні події її родини. Намагайтеся відповідати якомога повніше на запитання, а не зводити їх до «так» чи «ні». Розгорнута ваша відповідь буде взірцем для вашої дитини, як треба відповідати.
2. Інтелектуальна готовність виявляється у рівні розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам'яті, мислення, мовлення). Відвідайте з дитиною картинну галерею (розподіливши всю Є' опозицію на невеличкі фрагменти, а не все за один раз). Також можна оглянути історичний та інші музеї, де зберігаються матеріальні, речові культурні здобутки цивілізації. Зрозуміло, що дитині важливо,щоб це супроводжувалося поясненням з боку дорослого та не вельми стомлювало її (правило доволі просте: що менший вік дитини, то меншим за часом має бути заняття), щоб у неї залишались приємні враження, бажання знову туди повернутися. Добре стимулює і розвиває пізнавальні здібності дитини робота з пазлами (конфігурацій і сюжетів з них зараз досить багато; добираючи, пам'ятайте про вік дитини: що менша дитина, то більший пазл і простіший сюжет), різними конструкторами, мозаїками. У пригоді може стати і робота з тетрісами (вони добре стимулюють увагу, образне і логічне мислення, але пам'ятайте про час роботи з ним і вік дитини) або інтелектуальними комп'ютерними іграми. Малювання дитини — це спроба пізнати та відобразити світ, у якому вона мешкає. Через малюнок дитина виражає своє ставлення до світу, показує свої фантазії, мислення, турботи, інтереси, бажання. Мова малюнка є образною та наповненою різноманітними смислами. От чому важливо розпитувати дітей, що вони намалювали, чому саме так, — це допоможе дорослому краще зрозуміти світ і розум дитини, а іноді вкаже на шляхи корекції тих чи інших бачень дитини.
3. Інтелектуальна готовність виявляється через володіння деякими елементарними навчальними навичками — здійснення звукового аналізу слова, читання (по буквах, складах або зв'язне цілими словами), лічба й обчислення, підготовленість руки до письма. Суттєвою допомогою тут можуть бути для батьків різноманітні дитячі журнали «Малятко», «Барвінок», «Пізнайко» (цей журнал цікавий тим, що побудований на іграх і має англійський та російськомовний варіанти) тощо. Чому саме журнали? А тому, що зі шкільними підручниками діти зустрінуться у школі, а передчасна зустріч з ними може знизити дитячий інтерес до них і негативно вплинути на адаптацію дитини до школи. Ця третя позиція ніяк не вказує на необхідність обов'язкового оволодіння дитиною читанням, обчисленням або письмом. Будьте з цим вкрай обережними та терплячими, не змушуйте дітей до будь-яких навчальних дій без їх бажання. Готуйте до навчання, але тільки цікавість, бажання та інтерес дитини є ключем до цього процесу.
Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна розпочати з дослідження пам'яті — психічного процесу, який нерозривно пов'язаний з розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів: рік, слон, шпага, мило, сіль, шум, рука, стать, весна, син. Дитина, прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова, які запам'ятала. Л.А. Венгер наводить такі показники механічної пам'яті, характерні для дітей шестирічноговіку: з першого разу дитина сприймає не менше 5 слів; після 3-4-го прочитання відтворює 9-10 слів; через годину забуває не більше 2 слів із відтворених.
Ступінь обізнаності дитини, її світоглядні уявлення найзручніше з'ясовувати в умовах бесіди.
Методика А.Р. Лурії дає змогу виявити загальний рівень розумового розвитку, ступінь оволодіння узагальнювальними поняттями, умінням планувати свої дії. Дитині дають завдання — запам'ятати слова з допомогою малюнків: до кожного слова або словосполучення вона сама малює лаконічний малюнок, який потім допоможе це слово відтворити. Тобто малюнок стає засобом, який допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10—12 слів і словосполучень, як-от: грузовик, розумна кішка, темний ліс, день, весела гра, мороз, капризна дитина, хороша погода, сильна людина, покарання, цікава казка. Через 1-1,5 год після прослуховування ряду слів і створення відповідних зображень дитина отримує свої малюнки і пригадує, для якого слова вона робила кожен із них.
Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективною і зручною є методика А.Л. Венгера «Лабіринт». Дитині необхідно знайти шлях до відповідного будиночка серед інших, неправильних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому їй допомагають образні задачі-вказівки — мимо яких об'єктів вона пройде. Дитина має орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, яка відображає послідовність шляху, тобто розв'язання задачі. Найпоширенішими методиками, які діагностують рівень розвитку словесно-логічного мислення, є такі.
«Пояснення складних картин»: дитині показують картинку і просять розказати, що на ній намальовано. Цей прийом дає уявлення про те, як правильно дитина розуміє поняття зображеного, чи може виділити головне, чи губиться в окремих деталях, наскільки розвинене її мовлення.
«Послідовність подій» — складніша методика, у ній виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.
Узагальнення і абстрагування, послідовність висновків і деякі інші аспекти мислення вивчають із допомогою методики предметної класифікації. Класифікуючи різні об'єкти, дитина може виділити групи за функціональною ознакою і дати їм узагальнені назви: за зовнішньою ознакою, за ситуативною ознакою (шафа і плаття об'єднуються в одну групу, тому що плаття висить у шафі). Складні розумові процеси аналізу і синтезу вивчають при визначенні дітьми понять, інтерпретацій прислів'їв. Відома методика інтерпретації прислів'їв має цікавий варіант, запропонований Б.В. Зейгарнік. Крім таких прислів'їв («Не все те золото, що блищить»; «Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш»), дитині наводять фрази, одна з яких за значенням відповідає прислів'ю, а друга — нагадує її зовні. Наприклад, до прислів'я «Не в свої сани не сідай» дають фрази — «Не потрібно братися за справу, якої ти не знаєш» і «Узимку їздять на санях, а влітку — на возі». Дитина, вибираючи одну з них, пояснює, чому вона вибрала саме те прислів'я, а вже вибір вказує на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтування дитини.
Візьміть до уваги!
- Інтелектуальна готовність дитини добре розвивається за умови систематичної роботи з дитиною її пізнавальними здібностями (увагою, сприйманням, пам'яттю, мисленням, мовленням).
- Провідним в інтелектуальній готовності дитини виступає розвиток її мовлення, а для цього необхіднім є систематичне читання дитині книжок, обговорення ілюстрацій, репродукцій, повні відповіді на запитання дитини.
- Не залишати поза увагою бажання дитини з чимось ознайомитись чи чогось навчитись, допоможіть їй у цьому, станьте для неї товаришем у відкритті (підтримуйте у дитини здивування, цікавість, таємничість).
- Чудовою допомогою у розвитку інтелектуальної готовності дитини можуть бути дитячі журнали (з дитиною треба працювати разом, вона немає працювати сама; важливо запитати в неї, що найбільше сподобалося в журналі, які завдання для неї є цікавими, звернути увагу дитини на інші статті й завдання, розтлумачити незрозумілі місця.
- Зверніть увагу дитини на навколишній світ — невичерпне джерело відкриттів і нових знань.
Останнє літо перед школою ...
Чудовий педагог В. О. Сухомлинський так писав про значення здоров'я в житті школяра:
Я не боюся ще і ще раз повторити: турбота про здоров'я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, рівень знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої тривоги і турботи про дітей протягом перших 4 років навчання, то половина їх — про здоров'я. Піклування про здоров'я неможливе без постійного зв'язку із сім'єю. Більшість бесід із батьками, особливо в перші 2 роки навчання дітей в школі, — це бесіди про здоров'я малюків...
...Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85 % всіх неуспішних учнів головна причина відставання полягає у навчанні — поганий стан здоров'я, якесь нездужання або захворювання, зазвичай абсолютно непомітне і таке, що піддається лікуванню тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя.
Приховані, замасковані дитячою жвавістю, рухливістю нездужання і захворювання серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові — дуже часто є не хворобою, а відхиленням від нормального стану здоров'я. Багаторічні спостереження довели, щотакзване сповільнене мислення у багатьох випадках є наслідком загального нездужання, якого не відчуває і сама дитина, а не якихось фізіологічних змін або порушень функції клітин кори півкуль. В окремих дітей можна помітити хворобливо бліді обличчя, відсутність апетиту. Щонайменші спроби поліпшити харчування викликають реакцію: на тілі з'являються прищики. Найретельніші аналізи ні про що не свідчать: усе нібито благополучно. У більшості випадків виявляється, що ми маємо справу з тим порушенням обміну речовин, яке виникає в результаті тривалого перебування в кімнаті. У разі такого порушенні дитина втрачає здатність до зосередженої розумової праці. Особливо зростає кількість нездужаньу період бурхливого розвитку організму і статевого дозрівання.
Єдиним радикальним лікуванням у таких випадках є зміна режиму праці й відпочинку: тривале перебування на свіжому повітрі, сон із відчиненою кватиркою, ранній відхід до сну і ранній підйом, хороше харчування. Окремі діти на вигляд видаються здоровими, а під час уважного вивчення їх праці відкривається якісь приховані хвороби. І ось що цікаво: приховані хвороби і нездужання особливо помітні тоді, коли вчитель прагне наповнити кожну хвилину уроку напруженою розумовою працею. Для деяких дітей абсолютно непосильним є курс вчителя на те, щоб «не була згаяна жодна хвилина уроку». Я переконався в тому, що цей «прискорений» темп непосильний і шкідливий навіть для абсолютно здорових дітей. Надмірне розумове напруження призводить до того, щоу дітей блякнуть очі, затуманюється погляд, рухи стають млявими. І ось дитина вже ні на що не здатна, їй би тільки на свіже повітря, а вчитель тримає її «в запрягу» і підганяє: «швидше, швидше»...
Які ж заходи щодо зміцнення здоров'я пропонував Сухомлинський?
Ми взяли за правило: жодної хвилини в осінні, весняні і літні дні діти не повинні знаходитися в приміщенні. Упродовж С, "перших 3-4 тижнів «Школи радості» діти долали щодня ч-' 2-3 кілометри; другий місяць — 4-5, третій — 6. І все це серед полів і лугів, у гаях і в лісі. Цю відстань діти долають непомітно для себе, тому що не ставиться за мету — пройти стільки-то кілометрів; рух, ходьба — засіб досягнення іншої мети. Дитині хочеться йти, тому що вона відкриває світ. Діти поверталися додому втомлені, але щасливі, життєрадісні. А без утоми не може бути здоров'я. Здоров'я вливається в дитячий організм живлющим джерелом тоді, коли після трудового напруження дитина відпочиває. На чистому повітрі, після того, як діти здолають декілька кілометрів, у них з'являється, за словами батьків, «вовчий апетит». У ті дні, коли ми з малюками збиралися до лісу, я радив їм брати із собою хліб, цибулю, сіль, воду і декілька сирих картоплин. Батьки спочатку сумнівалися: хіба діти їстимуть це? Адже вдома вони відмовляються від більш поживних речей. Але виявилось, що і хліб, і цибуля, і картопля в лісі — найсмачніша їжа. І до того ж у дітей з'являвся апетит, і вони із задоволенням з'їдали вдома запропоновану їм тарілку супу або борщу. Уже за місяць стали рожевими щічки у найблідіших малюків, а матері не могли нахвалитися хорошим апетитом дітей: зникли капризи, вони їдять усе, що дають... Батьки пообіцяли прагнути до того, щоб діти більше перебували на свіжому повітрі, рано лягали спати і рано прокидалися, спали з відчиненою кватиркою. Усе літо, теплими осінніми і весняними місяцями діти спатимуть тільки на дворі — про це ми теж домовилися з батьками. Батьки й матері обладнали спеціальні «спальні куточки» — на сіні, під накриттям, що захищають від дощу. Дітям це дуже сподобалося.Укожній сім'ї, деєучні, всаду, на присадибній ділянці має бути альтанка, в якій із ранньої весни до пізньої осені можна було б читати, малювати, відпочивати... ...Я переконався, що звичка робити зарядку закріплюється саме в ранньому дитинстві. Батьки привчали дітей прокидатися в той самий час. Після гімнастики на свіжому повітрі діти умивалися.
Улітку вони звикли купатися в ставку; крім того, багато батьків облаштували душ у дворах, у саду, і 6 місяців на рік (із травня до вересня) дітлахи приймали душ. Це стало настільки міцною звичкою, що вони обмивалися водою до пояса і в зимові місяці, зазвичай, у кімнаті... Перебувати в русі — одна з важливих умов фізичного загартовування. Діти полюбляють бігати, гратися. Для них спорудили ігровий майданчик. Тут було все необхідне для ігор і розваг на свіжому повітрі, але я хотів більшого. Мені хотілося зробити дитячу карусель, дитячі гойдалки; хотілося, щоб рухливі ігри були пов'язані з казкою, живилися фантазією. Я вже уявляв собі фігурки коника-горбунка, слона, сірого вовка, хитрої лисиці, що стоять на дерев'яному крузі нашої каруселі; дитина не тільки кататиметься, але і відчуватиме хвилювання від того, що вона осідлала коника-горбунка або сірого вовка. Усе це поки що плани, але я твердо вірив, що через півроку, можливо, через рік мені це вдасться... Багаторічні спостереження за фізичним розвитком молодших школярів переконали мене в тому, яку важливу роль відіграє повноцінне, здорове харчування дитини. В їжі багатьох дітей бракує важливих речовин, необхідних для зміцнення організму, запобігання простудних захворювань і порушень обміну речовин. Тільки в 8 сім'ях був мед, а мед — це, образно кажучи, шматочок сонця на тарілці. Я розмовляв із батьками, переконував їх у тому, яке важливе значення для здоров'я дітей має вживання меду. Уже наприкінці вересня 13 батьків придбали по 1 - 2 сім'ї бджіл.
Навесні бджоли були вже в 23 сім'ях. Восени я порадив матерям запастися на зиму варенням із шипшини, терну та інших плодів, що багаті на вітаміни. Довелося поговорити з батьками також про те, щоб кожна сім'я мала достатню кількість плодових дерев, особливо яблунь. Упродовж усієї зими повинні бути свіжі фрукти — в сільських умовах це дуже легко, слід тільки докласти певних зусиль.
Еліксиром здоров'я є повітря, що насичене фітонцидами злакових рослин — пшениці, жита, ячменю, гречки, а також лугових трав. Я часто водив дітей у поле, на луг — хай дихають повітрям, що насичене ароматом хлібних рослин. Я радив батькам посадити під вікном спальні ваших дітей декілька горіхових дерев. Ця рослина насичує повітря фітонцидами, що вбивають багато хвороботворних мікробів. Запаху горіха не переносять шкідливі комахи. Там, де є горіхи, немає мух і комарів...
Ось як учні Сухомлинського проводили літо перед школою.
Залишився місяць до того дня, коли мої вихованці стануть учнями. Наближався чудовий місяць літа — серпень. Спекотними липневими днями діти приходили до школи рано-вранці або надвечір. Комусь далеко було йти додому обідати, тому іноді 6-7 дітей залишалися обідати в шкільній їдальні. У мене виникла думка: нехай місяць поживуть малюки не вдома, а де-небудь у саду, на березі ставка. Місце обрали поряд зі ставком; серед дерев піонери допомогли нам спорудити декілька куренів —у таких куренях ціле літо живуть охоронці колгоспних баштанів. У курені поклали соломи, зробили столики для малювання. Поруч із нашими куренями простягнувся великий колгоспний сад. Садівник дозволив, щоб сад був головним місцем нашого відпочинку. Поряд із куренями побудували кухню, колгосп дав нам продукти, призначив кухаря. Батько Сашка спорудив купальню; поряд із нею стояв моторний човен, і коли хлопчики його бачили, у них спалахували очі. Почалося життя нашого колективу в Саду здоров'я — так назвали наше житло і місце відпочинку батьки дітей. Протягом місяця ми були на повітрі. Прокидалися на світанку — до сходу сонця. Купалися в ставку, робили зарядку, снідали та вирушали кудись на прогулянку — в ліс, сад, поле... Спостерігали вранішню зорю і схід сонечка з вершини степового кургану; бачили, як сотні ластівок, готуючись відлітати до теплих країв, збираються у зграї; як сонечко і вранішній вітерець розсіює білу пелену туману, над річкою. У полі, на лузі або в лісі діти снідали вдруге: їли яблука, груші, сливи, молоду варену картоплю зі свіжими огірками, кавуни, дині, варені качани кукурудзи, помідори. Серпень — місяць фруктів та овочів; у ці дні кожна дитина з'їдала не менш ніж два кілограми яблук і груш. Щодня дідусь Андрій приносив нам мед. Уранці і ввечері діти пили свіже молоко. Кухар готував нам смачний борщ зі свіжими овочами. Засмаглі, в трусиках і майках, босоніж діти вирушали щодня в подорож, каталися на моторному човні. Поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці та відпочинку — все це стало цілющим і не замінним джерелом здоров'я.
Павлиська школа, в якій викладав Сухомлинський, знаходиться в Україні. Не кожна область нашої Батьківщини може похвалитися таким багатством фруктів і овочів. Та все ж дещо з досвіду Сухомлинського ми можемо запозичити.
1. Тривалі прогулянки на свіжому повітрі доступні практично у будь-якій кліматичній зоні. Дуже добре, якщо ви з дитиною їздитимете на велосипедах — це випробуваний спосіб зміцнення здоров'я.
2. Альтанка, де можна грати, малювати або читати в затишку, також може з'явитися на будь-якій присадибній ділянці. Бажано, щоб це був не «парник» із поліетилену, а відкрита дерев'яна споруда. Стане в нагоді й веранда, якщо широко відчиняти двері та вікна.
3. Улітку зручно починати загартовування дітей. Душ можна приймати вранці, можна — теплими літніми вечорами. Проте загартовування необхідно проводити із розумом, орієнтуючись на стан дитини. Багато що залежить від того, чи загартовувалася дитина раніше, на яке захворювання перехворіла, як переносить холодну воду.
Нижче я наведу просту схему, яку застосовували в радянських дитячих садках, а ви застосуйте її відповідно до індивідуальних особливостей дитини і, якщо сумніваєтеся, порадьтеся з лікарем. Буде дуже добре, якщо при цьому ви складете дитині компанію та покажете їй приклад. Головне — щоб ви і дитина відчували при цьому задоволення. Більшість дітей швидко звикають до цієї процедури та охоче виконують її, але ніколи не слід обливати дитину без бажання, «крізь сльози».
За матеріалами сайту http://snvk86.ucoz.ru
ФОРМУВАННЯ ШКІЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ
У психологічній літературі, присвяченій аналізу шкільної зрілості, найчастіше називаються наступні елементи психологічної готовності: інтелектуальний, особистісний і вольовий.
Особистісну готовність "виміряти” набагато складніше, хоча її важливість і значущість навряд хто-небудь стане заперечувати. За даними різних дослідників, від 15 до 40% учнів початкових класів знаходяться в стані дезадаптації. Однією з причин виникнення такої проблеми вважають особистісну непідготовленість дитини до школи, де навчання передбачає колективний характер діяльності. Отже, майбутній школяр повинен володіти рядом навичок, таких як:
- спілкування з дорослими і однолітками;
- знаходження свого місця в групі дітей;
- знання певних норм і правил поведінки і спілкування;
- уміння вірно оцінити свої реальні і потенційні можливості (здібність до самооцінки).
Найбільші складнощі, як правило, відчувають діти, що не відвідували дитячий садок, коло спілкування яких було обмежено близькими дорослими, а досвід спільної діяльності і спілкування з однолітками незначний.
Аналіз психологічної літератури показує, що існують різні визначення особистості, в кожному з яких особлива увага надається одній із сторін особистісного розвитку. Мабуть, скрутно буде дати таке визначення, яке б було прийняте більшістю психологів різних шкіл і напрямів. Таке положення з поняттям "особистість” спонукає до того, щоб дати найприйнятніше в даному випадку визначення, необхідне для змістовного наповнення поняття особистісної готовності. Обмеженість такого визначення може викликати ряд заперечень, але в рамках вирішення конкретних задач - це неминуче, оскільки не можна обійняти неосяжне. Доцільно дотримуватися наступного розуміння особистості: особистість - системна якість індивіда, включеного в суспільні відносини. Формування цієї якості відбувається в ході спільної діяльності і спілкування дитини з дорослими і однолітками, в процесі соціалізації і виховання.
Для самої людини особистість виступає як її Образ-Я, Я-концепція. Саме в дошкільному віці починається формування особи дитини. В процесі гри, як провідної діяльності в дошкільному дитинстві, дитина випробовує різні соціальні ролі, вчиться підпорядковувати свої дії правилам. Це сприяє диференціації в свідомості дитини двох планів її Образа-Я - Я-реального і Я-ідеального. У старшого дошкільника з'являється здібність до адекватної самооцінки, в основі якої лежить оцінка дій дитини дорослим. Можна припустити, що за відсутності розрізнення вищеназваних планів Образа-Я у дитини виникають труднощі в сприйнятті вимог, що пред'являються до неї в процесі навчання, а також проходженні нею (дитиною) і адекватності оцінки результатів своїх дій. Як доповнення до мотиваційного компоненту особистісної готовност можна додати ще наступний - рівень розвитку самооцінки, співвіднесений з диференційованим сприйняттям Образа-Я.
Також представляється можливим виділити соціально-психологічну готовність як компонент шкільної зрілості або одного з елементів особистісної готовності, оскільки дослідження розвитку особистості дитини поза соціальним або, точніше, соціально-культурним контекстом навряд повною мірою відображає зміст такого складного поняття як особистість.
У структурі соціально-психологічного компоненту особистісної готовності можна виділити наступні підструктури:
- комунікативну компетентність;
- соціальну компетентність;
- мовну компетентність.
Використання поняття компетентності пов'язане з тим, що воно не так часто уживається в дитячій психології. Отже, таким чином можна уникнути відмінностей в його інтерпретації. Саме слово компетентність позначає обізнаність в чому-небудь. Виходячи з цього, соціальна компетентність - це знання норм і правил поведінки, прийнятих в певному соціально-культурному середовищі, відношення до них, реалізація цих знань з практики. Під мовною компетентністю слід розуміти такий рівень мовного розвитку, який дозволяє людині в процесі спілкування вільно використовувати свої знання про мову.
Ці два види компетентності можна розглядати як елементи комунікативної компетентності, або ширше - компетентність в спілкуванні, яка включає ще знання і розуміння невербальної мови спілкування, уміння вступати в контакт, як з своїми однолітками, так і з дорослими.
Як видно з визначень різних видів компетенцій, в кожній з них виділяються наступні структури:
- знання (наявність деякого об'єму інформації),
- відношення до цього знання (ухвалення, неприйняття, ігнорування, трансформація і ін.),
- виконання (реалізація знань з практики).
Спостереження за дітьми, що вивчають в дошкільному віці одну або навіть дві іноземні мови, дозволяють висунути припущення, що у цих дітей комунікативна компетентність вища, ніж у дітей, які навчалися тільки рідній мові. Відомо, що механізми, що лежать в основі оволодіння іноземною мовою, у дорослих і дітей різні. Але в обох випадках при вивченні іншої мови відбувається розширення соціокультурного контексту, своя культура і своє соціальне оточення сприймаються вже не так ізольовано. У дитини (як і у дорослого) з'являється тенденція до порівняння, а пізніше і до глибшого розуміння існуючої схожості і відмінностей.
У дитини, у віці 6-7 років, тільки виникає перший абрис світогляду, його здібність до рефлексії ще слаборозвинена. Сприйняття інформації більшою мірою залежить від її емоційної насиченості, привабливості для дитини. Вона практично не піддається аналізу і критиці, можливо, виняток становлять лише випадки різкої суперечності. Хоча, як показує аналіз дитячої уяви, можливі навіть самі суперечливі поєднання образів в дитячій свідомості. Все вищесказане дозволяє сформулювати гіпотезу таким чином: у дитини-дошкільника в процесі вивчення іноземної мови відбувається підвищення компетентності, але в більшій мірі за рахунок структури - знання.
