Рання допомога в мовленнєвому розвитку дитини
Термін появи першого слова має великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на промовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи своєї дитини ви порівнюєте з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. Це не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він – інший. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним різні. Необхідно частіше спілкуватися з дитиною, грати з нею, проводити бесіди, спостереження за оточуючим, розвивати артикуляційний апарат.
Поради дорослим:
Розширюйте коло інтересів дитини. Читайте та розглядайте книжки з яскравими малюнками.
У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційне та інтонаційне забарвлення мовлення.
При спілкуванні з дитиною вводьте елементи новизни, пояснюючи незнайомі терміни, слова етикету, варіанти словозміни та словотворення.
Не дозволяйте собі в присутності дитини ігнорувати звертання іншого дорослого.
Не можна глузувати з дитини, яка має вади мовлення, та перекривляти її.
Не можна карати дитину за те, що вона не в змозі виконати ваше завдання стосовно мовлення.
Під час спілкування з дитиною, використовуйте до обраної теми предмети, малюнки, атрибути, що відтворюють певні дії, складаються в сюжетну розповідь.
Зважаючи на можливості своєї дитини, постійно задіюйте її досвід і виводьте на рівень порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнення, встановлення взаємозв’язків між предметами. При спілкуванні робіть паузи для відповіді дитини, навіть якщо вона ще не говорить – це правило діалогу.
Купуйте та пропонуйте дитині іграшки, яків пливають на всебічний розвиток .
Вчіть дитину спілкуватися, грати з іншими дітьми. Хваліть дитину за її намагання говорити. Уважно слухайте її, якщо вона розповідає про свої справи. Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою, дотиком, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на такі прояви почуттів.
Якщо Ваша дитина в три роки має обмежений словник, не складає речення, має труднощі при спілкуванні, радимо звернутися в міську психолого-медико-педагогічну консультацію.
Норма і затримка мовного розвитку
Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.
Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування.
У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.
Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.
Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) теж являється нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.
Перший рік життя.
2 місяці. Вимовляє окремі звуки, перші спонтанні вокалізації, направлені до дорослого (частіше до мами).
3 місяці. З'являються експерименти з голосними звуками гукання та гуління – «а-а-а», «е-е-е», «о-о-о»
4 місяці. Гуління перетворюється в рулади звуків, тобто один звук ніби - то перетікає в інший: «у-у-а-а-о».
5 місяців. Мелодійне гуління, випадковий лепет, додавання до голосних деяких приголосних звуків.
6 місяців. Удосконалюється випадковий лепет ( «да-да-да», «ма-ма-ма» ). Приголосні звуки зливаються з голосними, дитина починає імітувати звуки, які чує, веде з дорослим своєрідний діалог, одночасно прислуховуючись до його мови.
7 місяців. Лепет. Дитина розуміє зміст слів. Може на деякий час замовчати, щоб перевірити реакцію дорослого.
8 місяців. Лепет як мова, як спілкування. Дитина вчиться вимовляти звуки, імітує дорослих, не завжди розуміє значення, як ехо (ехолалія).
9 місяців. Белькоче склади «ля», «ва». «та», «ба», «ка» (до 8 різних складів), з'являється чітке подвоєння складів: «ма-ма», «та-та» тощо.
10 місяців. Прислухається до мови дорослих, розуміє все більше слів, наслідує мову, у вимові з'являються нові склади, прості слова («на», «ав»).
11 місяців. Відтворення звуків. Кількість полегшених слів поступово збільшується. В одне й те ж слово дитина вкладає різний зміст, замінюючи цілі речення.
12 місяців. За нормативними показниками дитина вимовляє 5-10 слів, які вона співвідносить з певними предметами чи явищами. Почувши нове слово повторює його. Розуміє більше 20 слів. Повна відсутність лепету до 7 місяців або його затухання протягом 1-2 місяців з моменту виникнення може свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мозкових центрів, які відповідають за формування мовлення.
Другий рік життя.
Стадія активного мовлення – автономне мовлення. Дитина використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх із слів, які чує від дорослих. Починаючи з 1,5 років одним словом дитина позначає цілий ряд предметів («ку» - купатися, курка; «па» - упав, палка, лопатка). Дитина ще не вміє узагальнювати. Наприклад: розуміє значення слів «стіл», «стілець», «диван», але при цьому не знає значення слова «меблі». Початок і закінчення періоду автономного мовлення пов'язаний з початком і закінченням кризи 1- року життя. Якщо дитина затримується на цій стадії до 3-5 років, це свідчить про затримку психічного розвитку.
В 2 роки дитина співвідносить знайомі слова з предметами зображеними на картинках Автономну мову змінює «телеграфна». Спочатку це односкладові сполучення, які означають зміст цілого речення. Дитина використовує слова, які означають предмети пов'язані з бажаннями та зацікавленістю. Враховуючи, що у кожної дитини в оточенні свій індивідуальний набір таких предметів, з якими вона часто зустрічається, грається, бачить то і набір слів у дітей різний. Це, як правило, іменники, спочатку жіночого, пізніше чоловічого роду, дієслова, прикметники в однині. Дитина може змінювати слова, використовуючи не тільки теперішній, але й минулий час дієслова, множину іменників. В 2 роки дитина вимовляє близько 100 слів.
Третій рік життя.
В мовленні дитини починає з'являтися проста фраза. Мовлення зв'язне. З'являються перші запитання («Що це?», «Де?»).
В мові ще багато граматичних помилок. Правильна звуковимова поєднується із спотвореною. Словниковий запас швидко збільшується. По досягненню 3-х років він складає 1000 -1500 слів!Затримка мовлення після 3-х років згубно впливає не тільки на мовленнєві здібності, але й на розумовий розвиток дитини а в подальшому і на оволодіння процесами читання та письма. Тобто, йде затримка психічного розвитку дитини.
Заїкання у дітей – важке мовленнєве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків ( позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкування й робить його досить тривалим, складним і копітким.
У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.
1. Незрілість центральної нервової системи (мозок дитини ще росте й тільки-но розвивається).
2. Особливості розвитку мовлення. Оскільки з-поміж багатьох інших функцій мовлення з’являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвиту потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього «слабкого місця» може привести до заїкування.
3. Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно) існуючі вікові норми.
4. Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим , і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини.
Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними.
При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації.
Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення.
Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення.
Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати переміну в своєму житті.
Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій.
При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно.
Не слід виправляти дитину надто настійливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання.
Дитині треба створити охоронний режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги повинні бути адекватними , не жорстокими, по можливості ласкавими. Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути:
- лікувальні препарати (заспокійливі...)
- фізіопроцедури (електросон, ванни...)
- психотерапевтичне лікування ( аутогенне тренування, гіпноз,...)
- психологічна допомога ( робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення).
При заїканні також застосовують різні електронні устрої.
ЛІКУЮТЬ ЗВУКИ
Позитивний ефект дає використання на заняттях звукової гімнастики. Дихальні вправи з вимовлянням звуків активізують метаболічні процеси та клітинний обмін за рахунок звукової вібрації, яка також поліпшує мікроциркуляцію в альвеолах, стимулює діяльність діафрагми, поліпшує дренаж мокротиння, послаблює м’язи бронхів, підвищує емоційний тонус усього організму дитини.
Під час вимовляння звуків вібрація голосових зв’язок передається на легені, трахеї, бронхи, а від них – на грудну клітку. Такий вібромасаж розслаблює м’яку мускулатуру бронхів.
Звуки вимовляють під час видиху максимально довго. Їхню тривалість має регулювати сама дитина, щоб не виникли напруження та кашель.
1. Звук [н] стимулює мікроциркуляцію крові в голові. При його промовлянні долоню однієї руки треба класти на верхню частину голови.
2. Звук [в] стимулює мікроциркуляцію крові в області обличчя, гайморових пазух. Треба домагатися відчуття вібрації в цій області. Для тактильного відчуття вібрації долоню тримати на відстані 5 – 10 см від губ (очі заплющені).
3. Звук [з] стимулює мікроциркуляцію крові в голові та шиї. Долоню однієї руки покласти на передню частину шиї. Маленьким дітям можна запропонувати стати «комариками». Кисті рук підняти до плечей та, вимовляючи звук [з], махати «крилами» (рухи руками, зігнуті в ліктях).
4. Звук [ж] стимулює мікроциркуляцію крові в грудній клітці. Ця вправа особливо ефективна в разі появи мокротиння в бронхах. Долоні слід покласти на грудину й повільно тиснути на неї.
5. Звук [м] стимулює мікроциркуляцію крові та обмін речовин в області грудної клітини, діафрагми. Промовляючи цей звук, долоні покласти на сонячне сплетіння.
6. Звук [р] надає сильної вібрації тканинам організму. Поліпшується кровообіг, стимулюються різні обмінні процеси, поліпшується вихід мокротиння. Спочатку звук вимовляють при розслабленому стані тіла, виконуючи дрібні рухи розслабленим тулубом. Можна імітувати рухи різних механізмів (трактора, вантажівки). Потім звук промовляють з максимальним напруженням м’язів шиї, рук, спини, черевного пресу. При серцевих захворюваннях та хворобах печінки ця вправа протипоказана.
7. Звук [б] - [п] стимулюють діяльність діафрагми, поліпшують дикцію за рахунок тренування губних м’язів. Долоні треба покласти на живіт, губи напружені (як гумові). Живіт на кожний звук поштовхами напружують уперед. Долонями треба контролювати поштовхи. Звуки на кожен видих вимовляють 2-4 рази.
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА
Чиста мова дошкільнят – бажання для багатьох батьків. Це і вірно, адже ті дефекти вимови звуків, які у дво - трирічної дитини природні і милі, після 4-5 років вже стають логопедичною проблемою. В період освоєння мови вимова малюка завжди недосконала. Це обумовлено, по-перше, недостатньою розвиненістю рухів мовних органів (язика, нижньої щелепи, губ, м'якого неба), і, по-друге, фонематичним слухом, що знаходиться на стадії формування (Фонематичний слух - це здатність сприймати і диференціювати всі звуки мови) . До 4-5 років в нормі всі ці недосконалості проходять самі собою, дитина освоює вимову всіх звуків і правильне використання їх у словах. Але нерідко буває й так, що дефекти вимови не виправляються природно до цього віку і приймають форму стійкого порушення. У цьому випадку важливо вчасно розпочати систематичні заняття з логопедом, оскільки з кожним роком корекція дається все складніше, для неї потрібно все більше часу і все більше зусиль дитини. Чотирьох-п'ятирічна дитина має незаперечну величезну перевагу перед семирічними у вирішенні своїх проблем вимови. Давайте обговоримо, що може допомогти дитині ефективно опанувати правильною вимовою, як на етапі природного освоєння, так і у випадку необхідності корекційних занять. Захоплюючим і дієвим методом стане артикуляційна гімнастика. За допомогою артикуляційної гімнастики тренуються правильні повноцінні рухи мовних органів, які необхідні для правильної вимови звуків. Якщо простіше, то її можна назвати "зарядкою для язичків" і легко зробити улюбленою і веселою грою для малюка. Кожна з вправ має свою образну назву, у заняттях з дитиною батьки можуть використовувати її або вигадати свою, більш вдалу. Назви дозволяють перетворити артикуляційну гімнастику на гру, що зацікавить дитину. Ще краще, якщо мама придумає цілу казку про веселого вигадника язичка, якому не сидиться на місці.
Отже, вправи:
"Лопата" Широкий і розслаблений язичок лягає на нижню губу і відпочиває (10-15 секунд). Уважно стежити за тим, щоб язичок був максимально розслаблений, не смикався
"Ямка" з широко розкритого роту висунувся широкий язичок. Його кінчик і краї піднімаються вгору, тягнуться до зубок, але не дістають. Утримується в такому положенні 15 секунд
"Голки" Язичок висунувся сильно з ротика, напружившись, став вузьким і гострим, як колюча голка. Утримується в такому положенні 15 секунд
"Рулончики" Широкий м'який язичок сильно висунувся з ротика. Верхні зуби притискають-утримують його, а кінчик язичка звернути рулончиком і притискати до нижніх зубок зсередини. Утримується в такому положенні 15 секунд
"Маятник" Висунути вузький язичок і пересувати то вправо, то вліво, дивитися на праву щоку, потім повільно ковзати до лівої, і назад. Повторити повільно 15-20 разів
"Коник" Язичок присмоктати до неба, потім цокати, як конячка копитцем. Цокати сильно, повільно - тоді тягнуться під'язикові зв'язки. Повторити повільно 10-15 разів
"Резинка" Язичок присмоктати до неба й утримувати міцно. При цьому нижня щелепа опускається вниз, натягуючи під'язикові зв’язки як гумку. Повторити повільно 15-20 разів
"Гойдалки" Вузький язичок тягнеться то до носа, то до підборіддя. Повторити повільно 10-15 разів
"Вкуснятина" висовуєте широкий м'який язичок, смачно облизувати верхню губу і ховається назад у рот. Повторити повільно 15-20 разів
"Змія" Гострий вузький язичок сильно висунувся, а потім сховався всередину рота. Повторити повільно 15-20 разів
"Колесо" Облизувати верхню, потім нижню губу по колу - кілька разів за годинниковою стрілкою, потім кілька разів проти годинникової стрілки. Повторити повільно 10 разів
"Катушка" Вихідне положення - вправа "рулончиків". Кінчик язика постійно впирається в нижні зуби зсередини, а широкий язичок "викочуються" з рота і ховається. Повторити 15 разів
Не обов'язково робити всі вправи за один раз. Добре приділяти гімнастиці 3-5 хвилин кілька разів на дня, якщо дитина хоче більше - на здоров'я! Приділіть багато уваги цікавій організації гімнастики, постарайтеся зацікавити дитину, щоб не примушувати її, щоб з мовними рухами не асоціювався негативний настрій.
Успіхів!
