Украї́нська абе́тка — сукупність літер, прийнятих в українській писемності та розміщених у певному усталеному порядку.
Теперішня українська абетка має 33 літери:
а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, й, ї, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я.
Інколи також до неї зараховують апостроф (’), що має фонетичне значення і є обов'язковим знаком на письмі, але літерою не вважається й формально до алфавіту не входить.
Сучасна українська абетка є кириличною й складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 48 фонем.
АБЕТКА-ЛІЧИЛКА
А, Бе, Ве, Ге, Ґе, Де, Е — Ось вже перша сімка є.
Є — не сім, а вісім! — Сперечались Же, Зе, И —
Далі пісеньку вели.
І — мирило Їх, а iЙ — в шапочці стоїть новій.
Ка, еЛ, еМ, еН, О, Пе, еР разом ходять відтепер.
еС — свистало, Те — товклось, У, еФ, Ха, Це, Че здалось:
Ша і Ща в гурті зівак Загубили Ь (м'який знак).
Ю і Я не вийшли з гри: — Всі ми тут, нас — тридцять три!
АБЕТКА ДОШКІЛЬНЯТОК
Алла любить вишивати, А Андрійко малювати.
Білий сніг укрив зимою Білою все пеленою.
Вова віршики складає, Віра вголос їх читає.
Грибів з лісу несем кошик - Гарний зварить мама борщик.
Даша мамі помагає, Дуже добре замітає.
Елі з міста привіз татко Електронне звіренятко.
Єва зовсім невеличка, Є ще меншенька сестричка.
Женя дуже славний хлопчик, Жвавий, буцімто горобчик.
Зіна вельми посмутніла: Загубилась ляля Ніла.
И - це буква виняткова, И не починає слова.
Іван яблуньку стрясає, Інна яблучка збирає.
Ївга знає, що ведмеді Їздять на велосипеді.
Йорш утнув недобру штуку, Йосипа вколов у руку.
Кобзарі пісні співають, Кобзи дзвінко вигравають.
Льоні хочеться літати, Льотчиком бажає стати.
Мрія дівчинки Марусі - Мати по сережці в вусі.
Настя добру має вдачу: Не сварливу, не ледачу.
Огірочки зелененькі Оля вибирає в жменьки.
Пави ходять величаві - Птахи горді та яскраві.
Романкові не до жарту: Рік мине, і він - за парту.
Соловейко на калині Співа вільній Україні.
Тані любо біля хати Танцювати-витинати.
Уля-мама Гені-сину У гайку збира малину.
Федько вчиться веслувати, Фрося - човном кермувати.
Христя на бандурі грає, Хист музичний, кажуть, має.
Цап до кіз прийшов раненько, Цілий день співав тоненько.
Червоніють спілі вишні, Чепурні, солодкі, пишні.
Шура встала вранці-рано, Шию вимила старанно.
Щука хижа, як акула, Що набачила - ковтнула.
Юля догляда рослини: Юку, мальву, дві калини.
Яць казав: "Рак-неборак, Як ущипне, буде знак!"
Є ще буква "М'який знак", Яка пишеться отак: Ь ь.
Надія КИР'ЯН НЕСЛУХНЯНА АБЕТКА
Абетка Бігла Весело...
Гуділи Ґедзь і Джміль.
Е - екало, Є - єкалo
Жувало Зе Кисіль. .. "
І їхало до Йоржика,
Кричала Лиска Му-у-у,
На Огірка Полізло еР,
Сміялось Те до У.
еФ - фукало, Ха - хрюкало,
Цапочок Чобіт Шив
Щипались Юля і Ясько,
А ЗНАК М'ЯКИЙ (Ь) сидів.
Що ж робить він, той знак?
Він літери пом'якшує. Отак:
кінь, день, тінь.
Станіслав Бондаренко АБЕТКА
Абетку, Бач, Вивчають Ганна,
Данило, Едик, Єва, Жанна.
Завчають: Ич, Іще, Їжак,
Йосько, Комар — Літать Мастак.
Напевне, Осінь Прийде Ранком:
Створив Туман Уже Фіранку...
Хвалько Цвіркунчик, Чапля, Шпак
Щебечуть: Ю, Я, Ь (м'який знак).
Іван АНДРУСЯК
ЗВІРЯЧА АБЕТКА
А
Анаконда на Акулу дуже зла:
«Всі абетки починаються з Акули!
Ось якби абеткаркою була,
ви б про злюку-забіяку й не почули».
Їй Акула відповісти може всмак –
тож і сердяться, і б’ються вже, і лаються...
Та малесенька Амеба: «Що ж ви так?
Все одно абетка з мене починається».
Б
Бегемоти вечеряли доти,
доки сонечко їх зранку
не позвало до сніданку.
Тож іще годин зо п’ять
все їдять, їдять, їдять...
Як би їм тепер повідати,
що уже пора й обідати!
В
Вовку-вовку, скажи скоромовку –
за телячого хвоста,
щоб не видалась проста;
за хвоста лисичого,
щоби не позичена;
за хвоста сорочого,
щоби не зурочена.
А на власний сяде хвіст –
скоромовку Вовчик з’їсть.
Г
Горобець
знайшов камінець
і продав вороні
за штани червоні;
а штани в синички
виміняв на свічку,
щоб Горобченята
вчилися читати.
Він увечері – еге! –
їм покаже букву “Г”.
Ґ
Ґібон і Ґрізлі
на дерево лізли.
Ґібон – шасть,
Ґрізлі – трісь...
«Ото напасть!
Сам, Ґібоне, лізь!»
Д
Дятел – дядечко ввічливий.
Зранку постукає чемно:
«Ви не хробак? Вибачте.
Потурбував даремно».
Все це чудово так,
якщо справді ви не хробак.
Е
Ему з Австралії –
панночка мила:
тоненька талія,
маленькі крила.
Ото б ще почути її голосок...
Та жаль – заховала голівку в пісок.
Є
Єхидна ходила
на гору кошлату
щотемної ночі
весну зустрічати.
«Єхидно, Єхидно,
чи сонце вже видно?»
«Іде поза мною
під руку з весною».
Ж
Жайвороненята не журяться,
лиш від сонечка жмуряться.
Понад жовтими хлібами
виглядають тата й маму:
«Принесуть нам смакоти,
приголублять, заколишуть...
Тепле сонечко, проте
мама й тато ще тепліші!»
З
Зайчики-пузанчики,
на капусту ласі,
з’їли два качанчики
і горнятко каші,
а тоді журилися,
що було негусто,
бо для них зварилася
каша не з капусти.
И
Индик-шпиндик,
на носі линдик,
хвостяра окатий
іде доню лякати.
А наша доня
уже велика –
ні индика не боїться,
ні навіть індика.
І
Іхтіозавр прийшов на базар
купувати шалики
для Іхтіозавриків.
Та на базарі – видно й здалеку –
немає отакенних шаликів.
Чи, може, доню, знаєш ти,
де розмір тисячний знайти?
Ї
Їжаченятко
їло шоколадку.
«Ох і смачнюща
ця шкаралуща!»
Й
«Йоржику-Йоржику,
де ти бував?»
«Маминим коржиком
птиць годував.
Птиці у вирій
летять не голодні –
і в теплім намулі
засну я сьогодні».
К
Крокодили по воду ходили.
Взяли відер сімдесят,
двісті сорок сім горнят,
сотню глечиків, мішок
і півтисячі пляшок,
бочку, діжку, ванну – от! –
ще й, звичайно, повен рот.
Принесли. А за хвилинку
кажуть: «Ой! Іще б краплинку».
Л
Левеня казало «л-л-л!».
Гралося – і ось
перестрівся Левеняті
в лісі дядько Лось.
«Ти, – сказав, – не левеня,
а маленьке ревеня,
бо ревеш лише тоді,
коли очі на воді».
«Ні, – сказало Левеня, –
я селдитий звіл.
Хто мене облазить хосе,
тому галкну «р-р-р!»
М
Миша-мама Миші-доні
заплете косичку,
вдягне платтячко червоне,
взує черевички,
дасть портфелика шкільного,
відведе за руку.
«Дуже смачно, люба доню,
гризяти науку».
Н
Носорожачі стежки
аж до річки навпрошки,
а від річки навпаки
Носорожачі стежки.
Десять Носороженят
знали десять стеженят.
Одинадцята, як стрічка,
привела назад до річки,
бо куди б їм не піти –
пити хочеться завжди.
О
Оса до Оси:
«Черевички неси!
Ось уже на носі
осінь,
Осенята бігають босі».
А Оса Осі відповіда:
«Босі – це зовсім не біда.
В черевичках важко Осі.
Осенята хай літають усі».
П
Поросята по росі
покачатись
вийшли всі.
Потім бідкалися дуже:
«Ох-ох-ох, роса яка!
І холодна, і бридка...
Значно краще у калюжі».
Р
Рак до річки йшов
уперед хвостом
і перед мостом
відпочити став.
Приверзлось йому,
що він за мостом –
розвернувся Рак
і пішов на став.
С
Слоненятко любить татка,
любить маму Слоненятко,
любить братика й сестричку
і солодку полуничку,
з молочком тепленьку кашку,
любить зайчика і пташку,
любить кицю, їжачка
і смішного павучка,
любить річку, ліс і хатку
і маленьке Слоненятко –
з дзеркала воно щодня
дивиться на Слоненя.
Т
Тарантуленятко плакало,
бігло до татка Тарантула:
«Ой! Татусю!
Там люди! Боюся!
Вони страшні –
в них так мало ніг...»
У
Удав
книжку листав.
Сторінок сто
перегорнув хвостом.
А тоді каже: «Хвостик втомився,
а я читати ще не навчився».
Ф
Фазан знайшов казан,
наварив борщу
і поніс до Щук.
Щуки смакували,
Фазана питали:
«Чи нема у тебе
до борщу пампушки?
Ми тобі за неї
наготуєм юшки».
Х
Ховрашок знайшов пиріжок,
вигриз серединку,
сховався в хатинку.
Там він буде спатки
в пиріжковій хатці,
а як зійде сонце –
прогризе віконце.
Ц
Цвіркун до Цикади
приносив цукати,
цукерки пудові
і дині медові.
Цикада щаслива:
«Чого нам чекати?
А нумо, Цвіркуне,
дуетом співати».
Ч
Черепаха чеберяла
чорною ріллею.
Залишалась чорна стежка
на ріллі за нею.
Бігла стежкою тією
золота Мурашка.
«Ой! Якби не Черепаха,
тут було би важко».
Ш
Шиншила сорочечки шила.
В них Шиншиленята
ходять погуляти.
Старшому зелена,
меншому біленька –
кожному інакшу
приготує ненька.
Так їй буде легше
їх розпізнавати –
діток вісімнадцять,
і усі близнята.
Щ
Щиглик щиро щебетав,
щебетав.
Слухав Щигля чоботар,
чоботар.
І такі він чоботята пошив,
що щебечуть на сімсот голосів.
Цок підківками на різні лади –
Щигленяточок до танцю веди.
Ь
Ьнело
дивився в укір.
Дивно йому було,
що там за звір.
А ріка легка
забавлялася –
відобразила Оленя
й усміхалася.
Ю
Юрок
на урок
приніс проса жменьку
і солодкий огірок
заховав в кишеньку.
Просо – дзьоб,
просо – дзьоб,
огірочком хрусь!
Весь урок
наш Юрок
як не верть, то круть.
Він і досі, мабуть,
все те наминає, –
а урок
наш Юрок
не питай – не знає.
Я
Як не робить абияк
жодної роботи.
Він спершу спитає «як»,
вислуха – і потім
кожну справу зробить так,
що дивуються всі: «Як?!»
Василь КРАВЧУК АЗБУКА ЗООПАРКУ
АНТИЛОПИ
Антилопи в зоопарку
Хочуть сонця і весни.
Їм в гарячі дні не жарко,
Бо із Африки вони.
БІЛКА
Білка стрибнула на гілку.
Погойдала гілка білку.
Погойдалась білка трішки
й пострибала по горішки.
ВОВК
Виє в лісі вовк сердитий.
Хоче зайчика зловити.
А вухастий стриб убік
І від, вовчика утік.
ГОРИЛА
Говорила горилі горила:
Я давно уже мрію про крила.
Коли б мала орлині я крила,
Всі вершини давно б покорила.
Та даремно вона говорила.
Бо горила - тварина безкрила.
ДОГ І БУЛЬДОГ
Дог зустрівся із бульдогом
І сказав бульдогу дог:
- Вирушаймо у дорогу.
- Будем бігати удвох.
ЕФА
Ефа - зла змія пустелі.
Там, де піски, там, де скелі
Кожен знати ефу мусить.
І Обережно! Ефа вкусить.
ЄНОТ
Є на Кавказі Єнот-полоскун.
Має він звичку таку:
Здобич піймає для себе в ліску
І прополоще в струмку.
ЖИРАФА
Жоден звір не схожий з нею,
Із твариною цією.
В неї дуже шия довга.
Ця жирафа довгонога.
І дивується людина:
Це тварина чи жердина.
ЗЕБРА
Зебру кожен упізнає.
Зебра в Африці гуляє.
Ходить зебра у гурті
У смугастому пальті.
ТЕЛИЧКИ
И-И! - лунає біля річки,
Тишу будячи м'яку.
Там пасуться дві телички
На зеленому лужку.
ІЗЮБРИ
Ізюбри струнки величні
Багато в них сили й краси.
І хоч до людей вони звичні,
Їм сняться сибірські ліси.
ЇЖАЧОК
Іде по лісу їжачок.
На ньому шуба з голочок.
Їжак по їжу йде щодня,
Бо в нього є їжаченя.
ЙОРЖИК
Йосип йоржика піймав.
Вже й в руках його тримав.
Раптом йоржик в річку скік.
І від Йосипа утік.
КРОКОДИЛ
Крокодил до крокодила
Припливав просити мила,
Бо набридло крокодилу
Умиватися без мила.
ЛИСИЦЯ І ЛАСИЦЯ
Ласиця в лісі стріла лисицю:
- Здрастуйте, Лисице, мила сестрице.
Лащиться ласиця, просить лисицю:
- Жовту на зиму позич рукавицю.
МАВПОЧКА
Мавпу Микола у клітці побачив.
Ох і вертлява! - про себе відзначив.
Це б оту мавпочку взяти до школи,
Мабуть, крутилася б гірше Миколи.
НОСОРІГ
Носорогу носоріг
Зачепив на носі ріг.
Заболів на носі ріг,
Аж скривився носоріг.
ОСЛИКИ
Ослик з осликом зустрівся.
Ослик ослику хвалився:
Я співатиму. Ти спухай,
Нашорошуй добре вуха.
У таких чудових вух,
Мабуть, є музичний слух.
ПІТОН
Петрик з Павпиком гуляли,
зоопарку побували.
їм побачили пітона.
Мабуть, важив він півтонни.
РИСЬ
Рись на дереві сидить.
Може стрибнути умить.
Дуже грізна кішка рись.
Рисі в лісі стережись.
СЛОН
Слон, слониха й слоненя
Йдуть купатися щодня.
Дуже раде слоненятко
Як його купає татко.
ТИГР
Тигр котові щось шепоче
Познайомитися хоче;
Йди до мене напрямки,
Ми ж з тобою свояки.
Але кіт чимдуж тіка
Від такого свояка.
УДАВ
Удає удав, що спить.
Ліг. Згорнувся.
Не здригне.
А звірок лиш прибіжить,
Він його умить ковтне.
ФАВНА
Є на світі мавпа Фавна.
По деревах лазить справно.
В джунглях водиться віддавна
Невеличка мавпа фавна.
ХОВРАШОК
Ховрашок будує хатку.
Дуже спритно риє нірку.
Щоб харчів було в достатку,
Він рихтує в ній комірку.
ЦАПОК
Цілий день на ланцюжку
Цап кружляє на лужку.
Це б він випас весь лужок,
Та якби не ланцюжок...
ЧЕРЕПАХА
Черепаха не спішить -
Черепасі є в чім жить.
Помалесеньку повзе
Й на собі свій дім везе.
ШАКАЛИ
Шукали шакали поживу в степах;
Де вітер шугає в широких ярах.
Аж вили від злості сердиті шакали -
Харчів не знайшлося. Даремно шукали.
ЩУРІ
Щось попискує в норі -
То збираються щурі.
Щоб в комору нишком влізти
Й щось смачненьке там поїсти.
ЮННАТИ
У юннатів є девіз -
Берегти тваринок скрізь.
Юра каже мамі й тату:
- Буду також я юннатом.
ЯЩІРКА
Якось ранком полювати
Бігла ящірка хвостата.
Поряд зайчик пробігав,
Страшно ящірку злякав.
Затремтіла, наче лист,
І в траві згубила хвіст.
