УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАГАДКИ
Чотири братці під одним капелюхом стоять, одним поясом підперезані. (літс)
А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять (икріго)
Ішов довгов'яз, у землі зав'яз, з землі всіх повиганяв. (инилсор і щод)
Стоїть верба серед села, розпустила гілля у кожне подвір'я. (агород)
Сидить баба на грядках, Вся закутана в хустках. (атсупак)
Стоїть на дорозі, усім заважає: хто йде, той штовхне, а з дороги ніхто не прийме. (іревд)
Наскакалось, назвивалось, під припічком заховалось. (кинів)
Розколеш лід - візьмеш срібло, розколеш срібло - візьмеш золото. (ецяк)
Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а навчає. (акжинк)
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (ялпотрак)
Сімсот соколят на одній подушці сплять. (киншянос)
Що дістане зубами потилицю? (ьценібург)
Кругле, як м'яч, хвіст має, а за нього не підіймеш. (кобулк)
Вдень з ногами, а вночі без ніг. (итобоч)
Сам круглий, чуб зелений. (кяруб)
Хто завжди правду каже? (олакрезд)
Реве віл на сто гір, на сто кроків, на сто потоків. (мірг)
Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту - окремо. (акчивакур)
Чорне сукно лізе в вікно. (чін)
По синьому морі срібний човник пливе. (ьцясім)
Надворі горою, а в хаті водою. (діл)
За лісом-лісом золотий вогонь горить. (ецнос)
Ні листя, ні гілля - у гаю зростають. (ибирг)
ЯВИЩА ПРИРОДИ
1. Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться.
2. Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не бачить.
3. Не куля, не багнет, не снаряд і не меч, а людину б'є на смерть.
4. Ой за полем, за горами, золота нагайка в'ється.
5. Не вода і не суша, на човні не пропливеш і ногами не підеш.
6. Срібний кинджал хвильку в хаті полежав - і зовсім розтав.
7. Що росте догори коренем?
8. Не звір, а виє.
9. Червоне коромисло через річку повисло.
10. Без ніг біжить, без крил летить.
11. Без рук, без ніг, а ворота відчиняє.
12. Без рук, без ніг, а на гору лізе.
13. Біжить віл, сам без ніг, кого зустрічає, з дороги не вертає.
14. Гуляє по полю, та не кінь, гуляє на волі, та не птиця.
15. Є на світі кінь - всьому світові не вдержати.
16. Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає.
17. Молоденький розбишака з хати солому зносить.
18. Прийшов хтось та взяв щось, пішов би за ним, та не знаю за ким.
19. Руками махнув - дерево зігнув.
20. Батько лежить у сповитку, а син пішов по світку.
21. Жувати не жую, а все поїдаю, все тільки їм, а з голоду помираю.
22. Маленьке-малюсіньке, а в руці не вдержиш.
23. Між двома осоками б'ються хлопці язиками.
24. Поки батько народився, син по світу находився.
25. Скільки б не їв, ніколи ситий не буду.
26. Червоний гість дерево їсть.
27. Мати сина народила, а син - матір.
28. Одне каже - побіжімо, друге каже - полежімо, третє каже - похитаймось.
29. Був на копанні, був на шльопанні, був на базарі, був на пожарі, молодим був - сім'ю кормив, сам ні крихти не з'їв, а упав - та й пропав, ніхто й кісток не зібрав.
30. Біг кінь через Дунай глибокий, як упав - заіржав, увесь світ задрижав.
31. Крикнув віл на сто гір, на сто тисяч городів.
32. Стукотить, гуркотить, мов сто коней біжить; треба стати розгадати, що тим коням їсти дати.
33. Шило-покотило попід небесами ходило, із полями говорило.
34. Чорна корова всіх поборола. Білий віл всіх підвів.
35. Без рук, без ніг, а хату пробіг.
36. Залізна Варвара вище амбара і дивиться на небо.
37. Кучерявий Іван нагору дереться.
38. Летів горобець через хлівець та все вгору хур-хур!
39. І тонкий, і високий, а сяде в траві - не видно.
40. Лежить Гася, простяглася, як устане - неба дістане.
41. Їхав пан, у воду впав, сам не замочився, а води побільшало.
42. Коли нема - чекають, а коли прийду - тікають.
43. Один ллє, другий п'є, третій підростає.
44. Горя не знаємо, а гірко плачемо.
45. Сидить півень на вербі, спустив крила до землі.
46. Шумить, гуде і все горою йде.
47. Коло носа в'ється - в руки не дається.
48. Мене ріжуть, мене б'ють, а не злюся, стаю добрішою.
49. Якого поля не можна зорати, на якому полі не можна каміння полічити?
50. Розстелю рогіжку, насиплю горішків, покладу окраєць хліба.
51. Вся дорога всипана горошинками.
52. В синім небі світлячки - не дістать до них рукою, а найбільший світлячок зігнувсь, як черв'ячок.
53. Тисяча овець, а між ними один баранець.
54. У чистому полі попутані коні, вузлики зняті, ніяк розв'язати.
55. Я вода і на воді плаваю.
56. Ні в вогні не горить, ні в воді не тоне.
57. Без рук, без ніг, без язика, а кричить.
58. Без крил летить, без кореня росте.
59. Біг зайчик попід лісок, сипав з гори пісок.
60. Іде лісом - без шуму ступає, іде водою - хвилі підіймає.
61. Їхав Волох, розсипав горох, почало світати - нема що збирати.
62. Лисий віл дивиться через тин.
63. На небі біліє, світить, а не гріє.
64. Один пастух тисячу овець пасе.
65. Повна піч паляниць, посередині книш.
66. Приїхав гість та став на поміст, розпустив коні по всій оболоні.
67. Серед двора лежить червона сковорода.
68. Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий.
69. У лісі, у пралісі золота діжа стоїть.
70. Навкруги вода, а з питвом - біда.
71. Без пилки, без сокири, а мости будує.
72. Без рук, без голови, а вікна малює.
73. Зроду рук своїх не має, а узори вишиває.
74. Не художник, а малює.
75. Сам не біжить, а стояти не дозволяє.
76. Сивий віл випив води повен діл.
77. Старий дід мости помостив, прийшла молода - мости рознесла.
78. Що за гість, що тепло їсть?
79. Батько високий, мати низька, син заклопотаний, дочка прудка.
80. В синьому мішечку золотих гудзиків багато.
81. Червоний клубок по голубій хустині качається, людям усміхається.
82. Чорна корова, золоте теля.
83. Чорне сукно лізе в вікно.
84. Куди вступиш - всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш.
85. Зайде в дім - не виженеш дрючком, пройде час - сам вийде.
86. Сіре сукно лізе в вікно.
87. Крутиться, вертиться, берега держиться.
88. Тече, тече - не витече; біжить, біжить - не вибіжить.
89. Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється.
90. Санки біжать, а голоблі стоять.
91. Без очей, а сльози ллє.
92. Вночі спить на землі, а вранці тікає.
93. Зоря-зоряниця, молода дівиця, гуляти ходила, сльозу зронила, місяць бачив - не підняв, сонце побачило - підняло.
94. У воді росте, у воді кохається, у воду впаде - води злякається.
95. Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде.
96. Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла, поки ніс її сюди, стала краплею води.
97. Зимою гуляє, хати замикає, а весною плаче, людей випускає.
98. Зимою гріє, весною тліє, влітку вмирає, восени оживає.
99. Коли живе, то лежить, а помре, то побіжить.
100. Лежало, поки лежалось, а як припекло, то й сліду не зосталось.
101. Летить птиця без крил, без ніг, зварив кухар без вогню, з'їла дівка без рота.
102. Летить - мовчить, лежить - мовчить, а як помре, то зареве.
103. Малюсеньке, тонесеньке, а що схоче - вкриє.
104. Надворі горою, а в хаті водою.
105. Не п'є - живе, а нап'ється - умре.
106. Пусти з гори - не розіб'ється, пусти на воду - розпливеться.
107. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає.
108. Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивиться не дозволяє.
109. Золотий бубон на воді плаває.
110. Маленьке, кругленьке, весь світ перебігло.
111. Золотий пішов, а срібний прийшов.
112. Мету, мету - не вимету, несу, несу - не винесу, прийде пора - само піде.
113. Серед моря стоїть червона комора.
114. Стоїть корито, повне води налито.
115. Не скляний він, не з металу, а прислухаєтесь - дзвенить, риє землю він розталу.
116. Іду - іде, стану - стоїть.
117. Неживе, а за людиною ходить.
118. Очима бачиш, а руками не візьмеш.
119. Хоч поруч іде, а сліду не залишає.
120. Сивий кінь на весь світ заліг.
121. Біжать коні булані, на них віжки порвані, хто їх може зупинити, на них віжки підлатати?
122. Біла кобила попід небесами ходила, оглянулася назад - і сліду не знать.
123. Була собі баба Гася, як прийде - всі скачуть, як довго ж нема - плачуть.
124. Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце закрила.
125. Одно рядно сім баб тягло.
126. Без рук, без ніг, а по полю гасає.
127. Рівненька доріжка, посипана горошком.
128. Йде з села до села, а з місця й кроку не зробить.
129. Чим більше з неї береш, тим більшою вона стає.
РОСЛИННИЙ СВІТ
130. Біле - не сніг, зелене - не луг, кучеряве - не людина.
131. Лізу, лізу по білому залізу, ліз би далі, та зломиться.
132. Червоний колір, а винний смак, кам'яне серце, чому то так?
133. Без вікон, без дверей, повна хата людей.
134. Зелене, а не дуб, кругле, а не місяць, з хвостиком, а не миша.
135. Не кінь, не віл, а прив'язаний.
136. Повна хата горобців, та нікуди вилетіти.
137. Висить відерце, а в відерці серце.
138. Кругленьке ремесло, кругом обросло, по краях гладеньке, всередині солоденьке.
139. Принеси з лісу колоду, зроби двоє ночов, і ще залишиться.
140. Ріс, виріс, постарівся, дітям полюбився.
141. Сам маленький, а шуба дерев'яна.
142. У лісі вродився, по руках котився, на зубах опинився.
143. У лісі на пролісі висить діжка з тістом.
144. У зеленім кожушку, в костяній сорочечці, я росту собі в ліску, всім зірвати хочеться.
145. Маленький, чепурненький крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов.
146. Стоїть при дорозі на одній нозі і шапочку має, та нікого не вітає.
147. Влітку в шубі, а взимку голе.
148. Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, взимку гріє.
149. На літо одягається, а на зиму одежі цурається.
150. Ріжуть - не кричить, рубають - не пищить, а скрізь воно потрібне.
151. Батько тисячі синів має, кожному мисочку справляє.
152. Сини в шапках, а батько ні.
153. Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.
154. Дуб ясен, посередині красен.
155. Круглий, як шар, зелений, як трава, червоний, як кров, солодкий, як мед.
156. По краях гладенький, а всередині солоденький.
157. У зеленій оболонці, а всередині - як сонце.
158. І не дівча, а червоні стрічки носить.
159. Сидить дід над водою з червоною бородою.
160. У лісі на пролісі висить плаття червоне.
161. Була дитиною - не знала пелюшок, а старою стала - сто пелюшок мала.
162. Вузлата, листата, а росте головата, на одній нозі стоїть, сто сорочок на ній.
163. Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога - одна.
164. Латка на латці, та зроду голки не було.
165. І печуть мене, і варять мене, і їдять, і хвалять, бо я добра.
166. Без рук, без ніг, а пнеться на батіг.
167. Без очей, без рук, а лізе на дрюк.
168. Шістдесят синів підперезані, а мати - ні.
169. Ні сучок, ні листок, а на дереві росте.
170. Не вогонь, а обпікає.
171. Стоїть зелене, торкнешся - ошпаришся, а свиня з'їсть - не вдавиться.
172. Білі зуби маю, та усі ховаю, довгі коси маю, та не заплітаю.
173. З води росте, на воді сидить, у воду дивиться.
174. Ніхто їх не лякає, а вони все тремтять.
175. Вранці встало - синьо зацвіло, опівдні - зів'яло.
176. Повна діжка жита п'ятачком покрита.
177. Стоїть дуб, повен круп, шапочкою прикритий, гвіздочком прибитий.
178. Стоїть півень на току в червоному ковпаку.
179. Стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній тьма.
180. Стоїть тичка, на тичці - капличка, а всередині повно людей.
181. Під землею вогонь горить, а зверху не видно.
182. Сидить баба у коморі, а коса її на дворі.
183. Ні сучечок, ні листочок, а на дереві росте.
184. Над хворостом уверх хвостом, а зірви - солі просить.
185. Стоять коні на припоні, вузлики зняти, та не можна розв'язати.
186. Стоїть бочка на бочці, а на ній ще одна, а на них ще одна, а на версі хвіст.
187. Маленьке, червоненьке все поле оббігало, у нас обідало.
188. Стоїть дівка на пагорку в червоній спідниці, - хто йде, той поклониться.
189. Стоїть дуб-дубаляк, на тім дубі сто гілляк, на гілляці по гніздечку, а в гніздечку по яєчку.
190. Під дубком звилась клубком та ще й з хвостиком.
191. Кругла, а не місяць, біла , а не папір, з хвостиком, а не миша.
192. Висить шапличок, а в тім шапличку сімсот козачків.
193. Золоте решето, а ньому чорних хатинок повно.
194. Ріс рік, закрутився, а на кінці розпустився.
195. Сімсом невісток на одній подушці сплять.
196. Стоїть палиця, а на палиці - хатинка, а в тій хатинці повно людей.
197. Тисяча братів підперезані одним поясом.
198. Лежить мужичок в золотім піджаці, підперезаний, та не поясом, не підіймеш - сам не встане.
199. Золоте вбрання скидає, біле одягає й на зелене міняє.
200. На землі дірочок, як на небі зірочок.
201. У лісі росте, з лісом рівняється, а лісу не бачить.
202. Червона, солодка, пахуча, росте низько, до землі близько.
203. Без рук, без ніг, а на дерево дереться.
204. Зелений звір на дерево тіка.
205. Вийшов віл на сто гін, виніс триста шкір.
206. Маленьке, кругленьке, зачепи - плакати будеш.
207. Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає.
208. Сидить пані в жупані, хто її роздягає, той сльози проливає.
209. Сидить Галуха, стирчать вуха, а голови не має.
210. Хочеш не хочеш, а плакать заставить.
211. Шкір має сім, а сльози випускає всім.
212. Червона куриця в піску кублиться.
213. Я в кожного у господі стаю в пригоді, а хто мене роздягає, той сльози проливає.
214. Як на неї подивився, то сльозами залився.
216. Дві сестри до осені зеленіють, а потім одна червоніє, а друга чорніє.
217. Восени не в'яне, а взимку не вмирає.
218. Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?
ТВАРИННИЙ СВІТ
219. Велика в мене сімейка, як весна прийде, все в поле піде.
220. Коло вуха завірюха, а в вусі ярмарок.
221. Летить дід, сів на цвіт, волосинки розгортає, солоденького шукає.
222. Летіла тетеря не вчора, тепера, упала в лободу, шукав - не знайду.
223. Не мотор, а гуде, не пілот, а летить, не гадюка, а жалить.
224. Я веселенький звірок, плиг з ялинки на дубок.
225. Влітку наїдається, взимку висипляється.
226. Штири тики, два патики, сьоме помахайло.
227. Вік свій ходить з клунками, та ще сідають на нього з мішками.
228. По полю гасає, овечок хапає та всіх лякає.
229. Прийшла темнота під наші ворота та й питає лепети, чи дома понура.
230. Як прийде - не прийде, як не прийде, то прийде.
231. Дім шумить, жителі мовчать. Прийшли капітани, забрали з собою жителів, а дім у вікна пішов.
232. Ідуть ідунчики, повзуть повзунчики, везуть рогатого молотить пузатого.
233. Велика подушка, в ній сім'я незліченна.
234. За лісом, за перелісом золота паличка лежить, хто йде, той минає, в руки не бере.
235. Ні взяти, ні втяти, ні на віз покласти.
236. Чорну гадюку візьму я в руку - вона не вкусить.
237. Маленький, сіренький на соняшник сів, надзьобався добре й далі полетів.
238. Патлатий хазяїн в стріху прилетів.
239. Білий, як сніг, надутий, як міх, лопатами ходить, а рогом їсть.
240. Ходить по городу великого роду, ноги, як лопати, а сліду не знати.
241. В'ється молоток, поправляє ним садок.
242. По землі скаче, а в воді пливе.
243. У зеленому жакеті галасує, хоч і плавати мастак, а не риба і не рак.
244. Летить - виє, сяде - риє.
245. Чорний, а не крук, рогатий, а не віл, шість ніг без копит.
246. Влітку сірий, взимку білий.
247. В'ється вірьовка - на кінці головка.
248. На горбочку під дубочком звився, скорчився клубочком.
249. Ніс, як у свинки, та колючі шерстинки.
250. Повзун повзе, сімсот голок везе.
251. Хоч не шию я ніколи, а голок в мене доволі.
252. Лежить під хворостом та крутить хвостом.
253. В сто одежок одягається, в повітрі літає, у річці купається, одежок не скидає, а завжди суха буває.
254. Плавала, купалася, сухесенька осталася.
255. У воді купається, водою обливається, вода до неї не чіпляється.
256. Кругом бочки бігають клубочки.
257. Сидить монах у чорних штанях, із мертвих живих дожидає.
258. Лізу, лізу по залізу, на м'ясну гору залізу.
259. Один усю роботу робить, другий господаря молоком поїть, третій хату стереже.
260. Сімсот свистить, чотири лопотить, два нюха, два слуха, два дивиться.
261. І вдень, і вночі у кожусі на печі.
262. У нашої бабусі сидить дід у кожусі, проти печі гріється, без води умиється.
263. Два серпи на голові, під шиєю мітла, женіть неробу скоріш, бо об'їсть квіти дотла.
264. Не дід, а з бородою, не корова, а доїться.
265. Не звір, не птиця, а ніс, як спиця.
266. Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця, голос тоненький, а ніс довгенький, хто його уб'є, той свою кров проллє.
267. Ніс довгий, а голос дзвінкий.
268. Два костури, два лопухи, чотири ходори, дев'ятий Матвій.
269. Іде в поле - як дощечка, а з поля - як бочечка.
270. Стоїть гора посеред двора, спереду вила, ззаду мітла.
271. У болоті плаче, а з болота не йде.
272. Ми, сурмачі-музики, не боїмось шуліки, а шуліка з-за копи, а музики - під снопи.
273. Ходить пані по містку, на ній сорочок двісті, вітер повіє - тіло видно.
274. Довгі ноги, довгий ніс, по болоті ходить скрізь.
275. Ноги, як лопати, хату поверх хати має, рахунок жабам знає.
276. Швидко скрізь цей птах літає, безліч мушок поїдає, за вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує.
277. Удень спить, а як ніч прийде - на огонь летить.
278. Питалася швидка свірка, чи є хапко вдома.
279. По зерні котилось і в дірку сховалось.
280. Сиву корову і дома не люблять, і на торгах не продають.
281. Тисяча тисяч бондарів роблять хату без кутків.
282. Літом летіло, зимою засіло, прийшло літо - і знов полетіло.
283. Навколо нас в'ється, а в руки не дається.
284. Тварина рогата, і рогів багато.
285. Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць, з копитами, та не кінь.
286. Сидить дівка у темниці, шиє очіпок без ниток.
287. Двічі родився, у школі не вчився, а години знає.
288. Без сокири і без рук, а дім будує.
289. Два рази родиться, один раз вмирає.
290. Живе - чорне, вмре - червоне.
291. Швець - не швець, кравець - не кравець, тримає в роті щетинку, а в руках ножиці.
292. Є голова, та нема волосся, є очі, та немає брів, є крила, та не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться.
293. Їхала пані в срібному жупані, як уїхала в сад, не вернулася назад.
294. Ой кину я не палицю, зловлю не галицю, обскубу не пір'я, з'їм не м'ясо.
295. Має пір'я, та не літає, ніг не має, а не доженеш.
296. Уночі літак, вогнем миготить, а диму не має.
297. Хода ходить, віса висить, віса впала, хода з'їла.
298. Біла латка, чорна латка - по дереву скаче.
299. Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю, сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст.
300. Собою не птиця, співати не співа, а хто до хазяїна йде - знати дає.
301. Хто на собі свій будинок носить?
302. Уночі гуляє, а вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі.
303. З бородою, а не мужик, з рогами, а не бик, з пухом, а не птах, лико дере, а личаків не плете.
